Тема.
Леся Українка. Життєвий і
творчий шлях. Роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні
світобачення письменниці.
Мета: допомогти десятикласникам глибше
осягнути життєвий і творчий шлях Лесі Українки, її багатогранну складну
обдаровану особистість через спогади, листи, біографічні твори; удосконалювати
вміння роботи з різними джерелами інформації; вміння аналізувати і синтезувати
факти, вчинки, міркування, давати оцінку певним явищам; формувати навички
дослідницько-пошукової роботи; розвивати усне зв’язне мовлення учнів; сприяти
вихованню почуттів любові та гордості за приналежність до нації, яка має такого
генія та потреби складання програми самовиховання за допомогою естетичних уподобань,
моральних цінностей, які сповідувала велика поетеса.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу (біографії письменника).
Методи і прийоми: евристична бесіда, художня
оповідь, виразно-художнє читання, елементи
дискусії, учнівські повідомлення (дослідження).
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності та організації інтелектуальної
праці учнівського коллективу.
Вступне слово вчителя
(Під звуки п’єси Л. Бетховена «До Елізи» звучить вірш Лесі Українки «Надія».
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну.
Поглянути ще раз на синій Дніпро, -
Там жити чи вмерти, мені все їдно;
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
— Чиї твори
щойно прозвучали?
Ви слухали
уривок з п’єси Бетховена «До Елізи»,
до речі, це улюблений композитор Лесі Українки. Його твори вона часто грала на
фортепіано ще дитиною. Інший твір – це вірш 9-ї
річної Лесі «Надія». На формування особистості Лесі
Українки великий вплив мала батькова сестра Олена Косач. Вона навчила плести вінки,
гарно вишивати. Ця енергійна завзята тьотя Єля згодом буде звинувачена у
співучасті в організації замаху на одного високопосадового чиновника,
заарештована і заслана в Сибір. Звістка ця дуже вразила й засмутила Лесю, під
впливом її у 9 років вона написала свій перший вірш «Надія».
— Як ви вважаєте, таку дитину можна назвати особистістю? Чому?
—Давайте з’ясуємо, які чинники
характеризують уже сформовану особистість? (Світогляд, характер, обдарування).
Можете
скористатися схемою, яка розміщена на дошці.
Ця схема
допоможе нам сьогодні з’ясувати питання про формування і становлення Лесі
Українки як особистості.
II. Повідомлення теми, мети і завдань.
Запишіть до зошитів тему:
«Леся Українка. Життєвий і
творчий шлях. Роль родини, культурного
оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці», накресліть
схему, зазначте дати: 1871-1913 та епіграф уроку:
Є народження й
смерть – два стовпи на межі. А між ними події одвічні: варіації стріч і розлук, і жоржин, варіанти падінь і
величчя. Велич Лесі Українки зрозуміли і її сучасники, і нащадки. Вона була
високотитулована, одним словом —
геній. Геній в умовах заблокованої культури. Ліна Костенко
На свій вік це
геніальна жінка. М. Павлик
Поняття «геній». «Геній
— 1) найвищий ступінь обдарованості, таланту людини, виразом якої є творчість,
що має історичне значення для життя суспільства; 2) особа, яка володіє найвищим ступенем
таланту, здібностей» (з тлумачного словника).
Або за Кантом:
«Геній — це людина великого духу не стільки за об’єктом, скільки за
інтенсивністю; він становить собою епоху у всьому, за що береться».
— Ліна Костенко
написала про Лесю Українку: «Є
таланти, є явища, є особистості європейського рівня». Отже, сьогодні на уроці ми й спробуємо зрозуміти, як сформувалась
особистість європейського рівня.
На минулому уроці ви отримали
завдання дослідити ту чи іншу грань життя Лесі Українки. Тому працюємо
таким чином: один
представляє свої матеріали-дослідження, всі
інші заповнюють схему, конспектують почуте.
III. Сприйняття і усвідомлення учнями нового
матеріалу.
1. Народження. Дитинство
Кожна людина починається з дитинства. І не від неї
залежить, від кого народитися і де народитися. Ларисі Косач (це справжнє ім’я
Лесі Українки) пощастило народитись у великій дружній сім’ї. Літературознавець
Євген Сверстюк якось зазначив: «Дитина потрапляє у світ, витворений, викроєний,
сформований батьками ще до народження дітей, - дитина потрапляє у світ культури батьків».
25 лютого
1871 року старовинний рід Косачів-Драгоманових примножився: у дворянина Петра
Косача та його дружини Ольги (уродженої Драгоманової, письменниці Олени Пчілки)
народилася друга дитина - дівчинка. Сталося це у древньому місті Новограді-Волинському.
За 10 днів дитя було охрещене. Дівчинці було дане грецьке ім'я - Лариса.
Хрещеними батьками стали полковник Степан Васильківський, дворянка Єлизавета Драгоманова.
За 1,5-2
десятиліття потому Україна дізнається про народження геніальної поетеси - Лесі
Українки, чиє життя можна було би покласти в основу величної драми, як гімн
великій силі людського духу.
Портрет.
Перше, що ми
бачимо в людині — це її зовнішність.
Сестра О. Косач-Кривнюк про зовнішність Лесі: «1879 — Лесі
йшов восьмий рік — білява, тендітна;
1882 — 11 років — бліденька, аж зеленкувата, тоненька та
довгенька, починає відпускати косу;
1886 — 15 р. — Леся вже заввишки з маму, тільки зовсім
тоненька та кволенька.
1897 — 26 років
— дуже худа, бліда, страшно втомлюється, ноги попухли внизу;
1899 — 28 років
— струнка, з виразом терпіння дама, обличчя якої так сильно оживлене
внутрішньою духовністю, що вона виглядає прямо красивою.
32 роки —
схудла, і до того змарніла, що до павутинки подібна».
Аріадна Трущ: «Лесю уявляють мужеською, але вона відзначалася
великою жіночністю. Леся любила одягатися. Одягалася гарно, але скромно,
спеціально любила гарні блузки. На лівій руці носила чорну рукавичку. Ходила
Леся рівно, але з паличкою...»
— Звісно,
фотографії — це миттєвості, тому не завжди вони фіксують характерний звичайний
вираз обличчя. Значно ближчими до істини є живописні портрети. Відомі дві
прижиттєві малярські роботи: Ф. Красицького та І. Труша. За свідченнями
Климентія Квітки «найбільш вартим репродукції є портрет, що змалював Іван Труш
у Києві, хоча... тоді вираз Лесі був виключно втомлений».
— Як ви побачили, зовнішній портрет великої поетеси також характеризує і її внутрішній
світ, характер. Перед нами постала привітна, терпляча, добра, жінка.
Віртуальна
екскурсія до музею Музей Лесі Українки в Колодяжному.
У 1879 р. родина Косачів
перебралася до Луцька: сюди було переведено на службу батька. Тоді ж у селі
Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський
будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці
уособленням України, з ним пов'язано цілих 15 років її недовгого, але яскравого життя. Тут Леся Українка жила і плідно працювала з деякими перервами від 1882
до 1907 року. Тут вона написала близько 80 літературних творів, займалася
перекладами, записала 156 народних пісень, багато повір'їв та казок.
Неповторність чарівної Волині, її легенди, звичаї Леся Українка увічнила в
своєму безсмертному творі - драмі-фієрії «Лісова
пісня».
В експозиції Колодяжненського музею-садиби представлені меморіальні речі
поетеси і родини Косачів, прижиттєві видання творів Лесі Українки та Олени
Пчілки, фотографії, речі побуту, етнографії.
Неподалік два будиночки, в якому жила і
працювала Леся Українка, і - батьків поетеси.
Тут все відтворено так, як було за життя Лесі Українки.
2. Оточення.
Вплив
оточення на формування особистості величезний. «Пригляньтесь уважно до
портретів батьків Лесі Українки, Олени Пчілки та Петра Косача — і
побачите, яка то міцна порода», — радить літературознавець і дисидент Євген
Сверстюк.
Олена Пчілка
Письменниця,
етнограф, видавець, редактор, перекладачка, активна громадська діячка і мати
Лариси Косач. 18-літньою дівчиною вона записала у щоденнику: «Всі народжені
мною діти будуть розмовляти українською мовою». Мати вплинула на формування
світогляду, сформувала патріотичні погляди. Вплинула на вибір життєвого шляху.
Прилучала з дитинства до перекладацької праці (зокрема, творів Гоголя, навіть
Гомера). Заохочувала до вивчення фольклору, етнографії. Завдяки матері Леся
«змалечку пише добірною українською мовою». Мати підбирала домашніх вчителів,
не віддала до гімназії, бо це була казенна наука, всуціль зрусифікована. Вона ж
вибрала доньці вельми красномовний псевдонім.
Отже, мати
вплинула на формування світогляду, на розвиток обдарувань, на рівень
освіченості.
Петро Косач
Це був родовитий
землевласник, маршалок повітового дворянства з генеральським званням, батько
Лариси. Він врятував життя Лесі, коли вона була ще немовлям. Оскільки мати не
могла годувати груддю доньку, бо захворіла на тяжку анемію, то батько, боячись,
що дитина загине, взяв відпустку і за лікарськими приписами, які старанно
виконував, налагодив штучне годування і виходив Лесю сам. Може, тому вони:
донька і батько, були найщирішими і найніжнішими приятелями. Та й Леся була
подібна до нього і вродою, і вдачею. Для своєї улюблениці Петро Косач побудував
«білий домик», де Леся писала свої твори, був одним з перших читачів.
Підтримуючи обдарування і захоплення, все ж найбільше турбувався про здоров’я,
тривожився, коли у «білому домику» до пізньої ночі горіло світло.
Найбільше, що
дав дочці, — безкорисливу справжню батьківську любов, матеріально забезпечив
здобуття освіти, сприяв розвитку обдарувань, захоплень, вплинув на формування
характеру і вдачі.
Михайло Драгоманов
Професор,
ерудит, соціаліст, учитель багатьох українських письменників; материн брат,
Лесин духовний батько. Був виключений з Полтавської гімназії за захист честі
товариша, з Київського університету — за захист України від обрусителів.
Вплинув на політичні, національні, релігійні погляди своєї «духовної дочки».
Вони листувалися. Дядько висилав їй книги, керував її читанням, згодом вона
робила запити сама, чим немало дивувала Драгоманова: такою серйозною і ґрунтовною
була її лектура. Це зміцнило Лесину освіту і поширило світогляд.
В одному з
листів Косачівна підведе риску під їхніми стосунками: «Він навчив мене, як
терплять лихо і б’ються з долею». Вплинув на формування світогляду, характеру,
на розвиток інтелекту, сприяв освіті.
Отже, сім’я мала великий
вплив на формування і розвиток дитини.
3. Освіта.
Освіта
— один з найважливіших чинників формування особистості.
Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, мала
хист до вивчення мов. За допомогою гувернанток і матері вивчила німецьку,
французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов. Систематично
навчалася до чотирнадцяти років, далі — самоосвіта. Вчилася гри на фортепіано.
У професора Мурашка — живопису. Людмила Драгоманова зазначає у спогадах: «Леся
мала широку освіту та інтерес до західних європейських культур... Європейські
мови і літератури знала добре, як і ми, що вчилися по французьких гімназіях та
університетах».
Леся Українка багато читала, цікавилася історією. У дев’ятнадцятирічному віці вона написала для
навчання своїх молодших сестер навчальний посібник «Стародавня історія східних
народів», що стало яскравим свідченням її глибокої обізнаності історією
багатьох народів. Цей підручник був
доступним, лаконічним і цікавим.
Мужніючи, Леся зацікавилася
філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці.
Разом і з сестрою Ольгою вона
відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою,
завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі .
В 13 років Леся почала публікувати свої твори. У 1884 р.
у Львівському журналі «Зоря» з’явилися вірші «Конвалія» і «Сафо», під якими
стояло ім’я – Леся Українка. Перша збірка поезій «На крилах пісень» вийшла на
початку 1893 р. теж у Львові, фактичним редактором її був Іван Франко.
У взаємовідносинах Франка та
Лесі були різні періоди: від щирих і дружніх, майже сімейних взаємин, до
відкритої конфронтації на ґрунті розбіжностей у поглядах на майбутнє
національного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з
будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та повагу одне до
одного.
Початок роботи Лесі Українки
над прозовими жанрами пов'язаний з діяльністю гуртка київської літературної
молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії , географії ,
перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і
власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі
оповідання Лесі Українки .
Таким чином, ми можемо підсумувати, що Леся Українка —
високоосвічена ерудована людина. Знання свої здобула завдяки батькам, великій
силі волі, витримці, бажанню). Отже, короткий підсумок — semрег tіго (завжди
учень). Не зайве буде й нам скористатися таким девізом .
4. Вдача і характер.
Яка була вдача
нашої поетеси і яким сформувався її характер?
Із спогадів
брата Лесі Михайла. До початку 13-го року Лесиного життя ми були
у всьому нерозлучні: разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом
розважалися. Леся була веселою дівчинкою. Любила співати і
танцювати, жартувати, не знала вона, що за її дитячими плечиками вже стоїть
біда – туберкульоз, який охопив весь організм і
давив його 30 років.
Тридцятирічна війна з хворобою була затяжною і жорстокою.
Це
була війна життя і смерті. Вона забрала в Лесі дитинство, юність, не дала змоги
вчитися в школі, нормально жити. Муки нестерпні, болі роздираючі робили Лесю
стійкою, розвивали в неї незвичайну силу волі. Лікарі згадували, які болісні
уколи приймало це ніжне створіння з великими, як світ, очима, і жодного
стогону, жодного нарікання...
Та ця страшна війна не відібрала у Лесі поезії – єдиної втіхи і надії. Леся розуміла:
якщо опустиш руки – то кінець, а так хотілося жити у цьому прекрасному і
чаруючому світі. Її поезія сповнена
оптимізму і віри в торжество людини над злом.
Лікарі радили теплий клімат. І почалися мандри в південні
краї, в «добровільне вигнання».
Перша поїздка до Чорного моря у п’ятнадцятилітньому
віці була цікавою, викликала багато вражень, які вилилися у ліричний цикл «Подорож до моря», написаний у 1888 році. У багатьох подробицях перед нами постає шлях поетеси залізницею від
Луцька до Одеси, її переживання, викликані прощанням з милим серцю волинським
краєм.
Леся Українка та її любов.
Ще один штрих до
характеру поетеси — це її стосунки з Мержинським.
Олена Пчілка
говорила, що вона дала своїй донці все - талант, освіту, літературну долю,
придумала для неї псевдонім... Ось тільки щастя не дала, не змогла, не
судилось...
І все ж
геніальна поетеса була жінкою, яка пізнала красу кохання й тягар смерті.
Через фізичний стан Леся Українка змушена багато
подорожувати. На дорогах свого нелегкого
мандрівного життя, улітку 1897 р. в Ялті, Леся зустріла Сергія
Мержинського, особистість цільну, освічену, талановиту.
Перше кохання боязко заглянуло
в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки поселилось у серці. «Це він»,—
шепотіли її губи. «Це вона»,— говорили його очі. Їм було добре вдвох. Вони
часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, літали
чайки над водою. Сергій Мержинський, відомий революціонер, нестямно був
закоханий в Лесині очі. Але щастя було коротким. Доля, зле жартуючи, наділила
обох не тільки талантом, але й однаковою хворобою — туберкульозом. Із спогадів
Лесі Українки: «Він дивився на мене, як на ікону, як на ту зірку, що раптом
скотилася з неба і може ненароком погаснути. Я була для нього ніби з тонкого
скла, що може впасти і розбитись, я була вітром, що може вилетіти крізь
прочинені віконця і не повернутись, тим дивним світом, що робить людей
щасливими».
Згодом Мержинський покохав іншу, а Леся Українка стала
для нього другом, порадником, натхненником у боротьбі за життя. Вони довго
листувалися.
На таку любов здатна лише людина
шляхетної душі і глибоких почувань. Лесю не кохав Сергій Мержинський, але саме
вона поїхала у 1901 році до Мінська
до приреченого, коли «розгублені друзі сахнулися врозтіч», навіть родичі
залишили його. Коли постало питання, чи їхати їй, ще не зовсім здоровій,
вирішує їхати, переступивши навіть через заборону матері. Леся Українка вірила, що її почуття сильніші за хворобу, що її приїзд
поставить хворого на ноги, що її турбота захистить дорогу людину від смерті. Та
все було марне. Сергій помер на руках у Лесі. То був удар страшної сили. І
перенести його допомогла поезія. Так народилася драматична поема «Одержима» і
багато ліричних творів (звучить пісня «Уста говорять: «Він навіки згинув»»).
Після смерті Мержинського Леся Українка їде у Карпати.
Краса Карпат, смереками напоєне повітря, мандрівки по Гуцульщині, зустрічі з
друзями-письменниками допомагали переборювати тугу і фізичну недугу.
Серцем Леся Українка з Україною, але хвороба змушує її
їхати на лікування за кордон.
25 липня 1907
року Леся Українка виходить заміж за Климента Васильовича Квітку, людину, яка
через все життя пронесла любов до Лесі, не бажаючи поєднувати свою долю ні з
ким іншим.
5. Останні роки
життя
…Тим часом невблаганно насувались ознаки важкої хвороби.
З 1907 року у Лесі Українки виявилися симптоми туберкульозу нирок. Діяльна,
енергійна натура письменниці не хотіла хилитись, коритися хворобі. Навіть
найближчим людям – її рідним – важко було своєчасно усвідомити справжній
загрозливий стан її здоров’я.
Хвороба прогресує. Клімат півдня України та Європи вже не
лікує. Тому поетеса їде до Єгипту, сподіваючись, що його сонце буде порятунком.
Та якась непереможна туга огортала її, вічну мандрівницю. «Пожила в Азії,
поживу ще й в Африці, а там… отак все посуватимусь далі та далі – та й зникну,
обернуся в легенду…»
Три зими між
1910 і 1913 роками пробула Леся Українка в Єгипті. Вона побачила великі
піраміди та великого сфінкса й була зачарована.
Леся Українка вчилася все життя, займалася самоосвітою,
цікавилася життям, але в останні роки вона працює в якомусь особливому
напруженні, ніби поспішаючи. Сказати хотілося багато, а часу залишалось мало.
Та навіть за 4 місяці до смерті в одному з листів до О.Кобилянської вона пише:
«…вчуся іспанської мови (сама, з
книжки)».
Останні роки свого життя Леся Українка живе переважно в
Грузії – Телаві, Кутаїсі, Хоні, Сурамі, де служив її чоловік Климент Квітка –
фольклорист і музикознавець.
Повертаючись з
Єгипту у травні 1913 року, останній раз відвідала Леся Українка Київ.
Українська громадськість влаштувала поетесі врочисту зустріч. З Києва Леся
Українка знову повернулася на Кавказ, в Кутаїсі.
…Далеко від рідного краю відходила у вічність велика
поетеса і найвидатніша дочка України. Але навіть згоряючи від високої
температури, вона продиктувала матері конспект майбутньої драматичної поеми.
Серце Лесі Українки перестало
битися 1 серпня (19
липня за старим стилем) 1913 року в Грузії, в містечку Сурамі. Її тіло
перевезли до Києва, поховали на Байковому кладовищі поряд із могилами батька й брата.
Похорон Лесі Українки перетворився у велику народну
демонстрацію. Поліція заборонила нести труну на руках, як того хотіли громадяни,
заборонила промови, жандарми зрізували на вінках червоні стрічки з написами.
Вітчизна
прощалась із своїм великим поетом, творчість якого входила у вічність.
Ця сторінка
життя відкрила нам жінку люблячу, сильну духом, саможертовну і героїчну. Терплячість, самостійність, витримка, справді залізна
сила волі були потрібні Лесі Українці в період 30-літньої війни з хворобою.
6. Захоплення і
обдарування.
Захоплення і обдарування у великій мірі характеризують
особистість, її духовний світ. Леся Українка була обдарованою дитиною: у 4 роки вже
читала, мала хист до вивчення мов. Мала малярські, режисерські та акторські
здібності.
У дитинстві
любила вишивати (мати спонукала до цього, беручи дівчинку з собою під час
поїздок по селах), власноруч вимережила любому батькові сорочку. Любила садити
і доглядати квіти, яких на клумбах у Косачів було предостатньо. Гарно
декламувала (це в неї від батька). Добре грала на фортепіано, імпровізувала
власні композиції. Про високий рівень виконавської
майстерності Лесі Українки свідчить список нот, який вона складає для матері з
проханням надіслати до Ялти. У цьому списку її улюблені сонати Бетховена, твори
Гріга, Вагнера та багато інших славетних композиторів. Леся годинами могла
сидіти за роялем, переливаючи на чорно-білі клавіші свою душу та свої мрії.
Міні-інсценізація. Звучить «Місячна соната» Бетховена.
Леся: Мені
здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, якби натура не
втяла зі мною кепський жарт. Моїми вчителями музики були тітка Олена, батькова
сестра, потім дружина Лисенка, Ольга О’Коннор, яка мала бездоганний смак і була
справжнім професіоналом.
Я так зраділа,
коли батьки подарували мені фортепіано. (Гортає ноти).
Скільки насолоди
дала мені музика. Я любила твори Шопена, Бетховена, Шумана, Гріга.
Мене вражала
Бетховенова «Місячна соната». В ній було стільки смутку,стільки пристрасті й
болю, стільки глибоких незбагненних почуттів.
(Читає вірш).
Мій давній
друже, мушу я з тобою
Розстатися
надовго... Жаль мені!
З тобою звикла я
ділитися журбою,
Вповідувать
думки, веселі і сумні.
Я пройшла прекрасне і складне життя. Мені доля подарувала щастя – залишити
свій слід на землі, тій землі, на якій народилася та яку прославила. Мене
називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, квіткою Ломикамінь, Дочкою
Прометея! А я - зірка, повірте, зірка, яка спалахнула і згасла.
Мати з батьком, помітивши малярські здібності своєї
доньки, сприяли їх розвитку. Леся брала уроки малювання у відомого
художника-імпресіоніста професора О.Мурашка. Досить гарно, за
словами матері, намалювала кілька олійних робіт. Одна з них «Мати і дитина».
Цю картину можна
схарактеризувати як ностальгію за материнством, що не збулося. Стільки
ніжності, доброти і любові у постаті матері, що навчає свою дитину пізнавати
світ.
Леся власних
дітей не мала, але любила своїх небожат і ставилась, як до рідних. А дітьми
називала свої твори.
(Опис картини). «Літня пора, полудень. У саду мати з
донькою біля пташиного гнізда. Щоб бути ближче до дитини, мати стала на коліна.
У жінки струнка зграбна постава, витончені руки і рухи, на обличчі — щира
посмішка, крізь яку світиться материнська любов. Дівчинка довірливо тулиться до
неньки... Мовчазний діалог двох рідних сердець».
Її дві улюблені стихії: ліси і море. У одному з
листів поетеса писала: «Найгірша помилка мого життя — се що я зросла у
волинських лісах. А
проте я не згадую їх лихом. Сього
літа, згадавши про них, написала «драму-феєрію» «Лісова пісня»».
Ми з вами
матимемо змогу познайомитися з цим пречудовим твором, гімном волинським лісам.
А от море... Цей
величний витвір природи! Воно повертало поетесі здоров’я, настрій, дарувало
натхнення. Це була стихія нерозгадана, таємнича, мінлива. Леся відтворила у
своїх віршах характер моря, його душу.
Напевне,
перебуваючи в Криму, Леся Українка відвідала виставку картин І. Айвазовського,
тому ми скористаємося репродукцією знаменитого полотна «Дев’ятий вал», щоб
почути і побачити бурю на морі.
Світ Лесиних
захоплень такий же розмаїтий, як і обдарування. Леся багато подорожувала. Хоча
ці мандрівки були вимушені, але як багато дали вони поетесі. Особливо,
знайомство з найкращими витворами людського генія.
Презентація буклету«Стежками Лесі Українки».
Леся Українка бачила єгипетські піраміди, загадкового
Сфінкса, міланську оперу «Ла-Скала», костел св. Стефана, де
насолоджувалась грою органа, — все це знаходить відгук у її душі і у творах. Поетеса відвідала Ермітаж у Петербурзі, бачила шедеври
італійського живопису в оригіналі, але чи не найулюбленішою картиною була
«Сікстинська мадонна» Рафаеля. Листівку з репродукцією цієї
картини подарував їй Сергій Мержинський під час Лесиного перебування в Мінську.
Це була найдорожча пам’ять про кохану людину.
У своїх листах вона часто пише про стан свого здоров’я, але ніде вона
не плачеться, не падає духом, а з вимушених
мандрів робить для себе школу життя. Потрапляючи в ту чи іншу країну, вона
вчить мову, читає літературу, знайомиться з традиціями та культурою. Їй цікаво
жити.
6 січня 1881 року Леся дуже застудилася,
це був початок тяжкої хвороби. Це була
основна причина того, що поетесі доводилося постійно полишати дім і рідню з
надією віднайти те чудодійне місце чи ліки, які позбавили б її від щоденних
фізичних тортур. Якщо ви любите подорожувати , то ми пропонуємо вам переглянути
буклет, який презентує країни і міста, які свого часу відвідала Леся Українка.
Це Новоград-Волинський, де
народилася поетеса. А далі: Луцьк,
Колодяжне, Гадяч, Київ,
Друскеники у Литві, Варшава, Одеса, Саки,Євпаторія, Відень, Ялта, Умань, Берлін, Мінськ,
Італія (місто Сан-Ремо), Швейцарія, Тбілісі, Телаві, Батумі, Єгипет. А
закінчимо подорож у Сурамі, де 19 липня 1913 року між першою і другою годинами ночі Леся
Українка померла. Потім тіло поетеси перевезли до Києва. 26 липня відбувся її
похорон на Байковому кладовищі.
На мою думку, найкращим підсумком цієї сторінки життя поетеси
будуть слова Ліни Костенко: «Леся Українка, з її освітою, розумом, з її
безпомилковим етичним слухом з її хистом до музики, мов, до живопису, — вона
була одним з тих останніх поетів, «вихованих в буржуазній культурі», тобто —
вихована в системі інших культурних цінностей».
7. Світогляд.
Як і під
чиїм впливом формувався світогляд, ми вже з’ясували. Нам належить тепер
визначити світоглядну позицію уже сформованої особистості.
Національні погляди Лесі Українки.
Під впливом
матері Олени Пчілки донька зростала свідомою українкою. Вона писала мовою, яка
була заборонена ще до її народження. «Ми відкинули назву українофільство, а
звемось просто — українцями, бо ми ними таки є».
Загальнолюдське
у світогляді поетеси: «Зніміть з мене
се ганебне тавро азіата; воно гнітить мене — я європейка».
Оптимізм — ось життєве кредо. «Я прогресистка і думаю,
що світ іде до кращого, а не до гіршого». «Я можу в літературі або тримати бойовий тон, або мовчати».
Світогляд Лесі
Українки доводить, що це неординарна небуденна особистість справді
європейського рівня.
Отже, вирішальну позитивну роль відіграло оточення,
обдарування, ставлення батьків до здібностей дитини, домашня освіта і
самоосвіта, вдача, характер, самовиховання, а заважали обставини, які склалися
в в особистому і суспільному житті: хвороба і 30-літня війна з нею, смерть
коханої людини; підневільне становище України і російське підданство, яке
гнітило Лесю.
IV. Узагальнення і систематизація вивченого.
Життя Лесі Українки
було досить складне, але вона всі
нещастя сприймати стоїчно: «Не можна, гріх
бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей, треба перестати ним
бути, коли не можна зараз, то через рік … через три, а все-таки треба вийти в
люди! І я вийду або під ножем пропаду, а так не зостанусь».
Професор Б.
Степанишин у своїй книзі про Лесю Українку сформулював 14 характерних рис
великої українки. Серед них скромність, самокритичність, прямота, делікатність.
Перші вірші доводилось в неї видобувати
мало не силоміць. А біографію свою до друку нізащо не хотіла давати,
навіть тоді, коли була авторкою геніальної збірки «На крилах пісень». «Коли
б я побачила свою біографію в друку, се була б найприкріша хвилина мого життя».
«Мене називають правою рукою дядька (Драгоманова); добре було б, якби мене
можна було назвати одним пальцем на його руці».
Леся
Українка в одному із своїх останніх листів, згадуючи своїх вчителів Старицького
і Лисенка, писала: «Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати коли
про мене з таким почуттям, як я тепер згадую про них. Але я б хотіла на те
заслужити». У
свій час Леся Українка була ідеалом і прикладом для оточення (особливо,
молоді). Думаю, що поетеса як особистість
може бути взірцем і для вас, сучасної молоді.
Давайте ще
раз взернемося до епіграфа нашого уроку. Чи погоджуєтесь ви з думкою Ліни
Костенко та Михайла Павлика, що Леся Українка – геній.
А якою перед вами постала Леся Українка на нашому уроці? Скористайтеся для відповіді своїми схемами, які
сподіваюсь, ви «оживили» під час уроку завдяки матеріалам, які ви представляли,
а думки підтвердіть, вибравши
п'ять найважливіших (на ваш погляд) промінчиків душі поетеси.
Леся Українка спромоглася сягнути таких вершин духу,
що під силу лише генієві. Завдяки силі волі,
витримці, залізному характеру витримала випробовування долі і змогла підвести
підсумок: «Зрештою, життя моє не було убогим, і сором було б мені плакатись на
нього».
Презентація газети.
25 лютого виповнилося 142 роки від народження, а 1 серпня – 100 років з дня смерті Лесі
Українки, жінки-легенди, про яку найправильніше буде сказати її ж словами:
«Коли у мене справді є талан, то він не загине, – то не талан, що погибає від
туберкульозу чи істерії!» На честь цих дат
ми випустила газету «Життєві дороги Лесі Укрїанки», де зібрано цікаві факти про
поетесу.
V. Підсумок уроку
Бути світлим
променем для інших, самому випромінювати світло – ось найвище щастя для Лесі
Українки. Як милозвучно поєдналися два слова «Леся Українка», скільки в них
ніжності та світла, світла, що потужно пробилося до нас із горобиної ночі.
Й. В. Гете
говорив: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в поетову країну». У країну
Лесі Українки нам допоможуть потрапити її ж твори, з якими ми будемо
знайомитись уже на настурному уроці.
Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те,
що не вмирає…
Леся Українка
VІ. Домашнє завдання.
1. Написати міні-твір на основі власної схеми та почутого
на уроці: «Чим привабила мене Леся Українка», «Що імпонує мені в Лесі Українці
як особистості?»
2. Прочитати збірку «На крилах пісень».
Ваші дослідження і виступи заслуговують відповідної
нагороди (мотивування оцінок).
Немає коментарів:
Дописати коментар