Година спілкування на тему: "Як жити в світі, в якому є ВІЛ? "

Тема. Як жити в світі, в якому є ВІЛ?

Мета: сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ; формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД.

Завдання заняття: підвищити рівень усвідомленості ситуації з поширенням ВІЛ в Україні; з'ясувати, як стигматизація сприяє поширенню інфекцій; закріпити знання щодо безпечної щодо зараження ВІЛ поведінки; продовжити формування гігієнічно доцільних поведінкових навичок.

Форма проведення: година спілкування з використанням комп’ютерних технологій.

Вислови.

      Багато є див на світі.  Та найдивніше – людина! Софокл.

      Короткого життя ми не отримуємо, а робимо його та-ким; не бідні ми життям, а користуємося ним марно-тратно. Життя довге, якщо ним розумно користуватись. Сенека.

      Коли немає здоров’я, мудрість мовчить і не до мистецт-ва. Сила спить, багатство марне і розум безсилий. Херофілус (300 р. до н. е.).

      Ні будинок, ні маєтки, ні купа бронзи і золота не виже-нуть із хворого тіла їх володаря гарячку, а із духу його – смуток: якщо володар усього цього громаддя речей хоче ним користуватися, йому потрібно бути здоровим.  Горацій.

      Більша частина наших хвороб – це справа наших рук.  Ж.Ж.Руссо.

Хід заняття 

1.                  Повідомлення теми і мети заняття.

Вступне слово вчителя

Один мудрець сказав: «Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника – перемога буде на твоєму боці». Під супротивником ми маємо на увазі ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити насамперед себе. Тому спробуємо з’ясувати, що ми знаємо про ВІЛ-інфекцію та СНІД.

Тема сьогоднішнього заняття „Як жити в світі, в якому є ВІЛ". Воно присвячене проблемі профілактики ВІЛ/СНІДу і не тільки. СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. А даремно, адже сьогодні Україна займає перше місце в Європі та шосте — в світі за швидкістю розповсюдження ВІЛ і хворих на СНІД. На даний час в Україні 440 тис. людей ВІЛ-інфіковані. Щоденно в країні інфікується ВІЛ близько 50 осіб, 8 громадян помирають від СНІДу. Серед ВІЛ-інфікованих в Україні близько 65% — це молоді люди віком 15-29 років.

Саме тому 1 грудня – "День боротьби зі СНІДом" перейменовано в „Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими". Отже, сьогодні, 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими, який донедавна називався Міжнародним днем боротьби з ВІЛ/СНІДом.  

Жоден захід в області СНІДу зараз не обходиться без "червоної стрічки" - шматочка шовкової стрічки, складеної в особливий спосіб. Червона стрічка - міжнародний символ боротьби зі СНІДом, символ солідарності із ВІЛ-позитивними та хворими на СНІД, який використовують як логотип і ВООЗ, і агентства ООН і незлічена кількість добродійних фондів. Американському художнику Франку Муру було призначено увійти до історії як "творцеві червоної стрічки". Саме так його згадували в некрологах, коли він помер в 2002 році в результаті лімфоми - раку, пов'язаного зі СНІДом.

В Україні, в Києві, 10 травня 2009 року  було відкрито Пам'ятний знак "Червона стрічка" під час акції “Тест вартістю в життя” в рамках заходів, присвячених Міжнародному дню боротьби зі СНІДом.

2.    Основна частина заняття.

1.                      Пояснення термінів

 Що ми знаємо про ВІЛ і СНІД?

Слова ВІЛ та СНІД чув, мабуть, кожен. Але не кожен знає чи є між ними суттєва різниця.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) – це мікроорганізм, який при попаданні в людський організм вражає імунну систему (1мунна система об’єднує органи і тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин і речовин, що поступають ззовні або утворюються в організмі.)та викликає інфекцію, яка отримала назву ВІЛ-інфекція.

В. Це вірус

І. Означає, що вірус атакує імунну систему і руйнує її.

Л. Означає людський. Усі ми є людськими істотами, і це означає, що всі ми у небезпеці.

Те, що ВІЛ - це вірус - це велика проблема, тому, що протягом всієї  історії медицини лікарям дуже важко вдається активно боротися з вірусами.

С- синдром.

Н – набутого.

І – імунного.

Д – дефіциту.

СНІД – це хвороба, яка розвивається в людини, зараженої вірусом ВІЛ. Не кожен, хто заражений вірусом ВІЛ, має СНІД, але, рано чи пізно, вірус настільки виснажить його імунну систему, що у нього виявлять ознаки захворювання.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це прояв ВІЛ-інфекції і, як правило, заключна стадія захворювання.

Медицина виділяє п’ять основних стадій ВІЛ-інфекції:

1.                      Стадія інкубації – період від моменту інфікування людини до вироблення організмом антитіл. В середньому цей період становить від 3 тижнів до 3 місяці. Варто пам’ятати дві страшних істини: ще з моменту зараження ВІЛ-інфікований є переносником хвороби (тобто, може заражати інших) і він вже невиліковний. Рано чи пізно в нього з’явиться СНІД.

2.                      Стадія первинних проявів – це період реакції організму на ВІЛ-інфекцію. Може протікати безсимптомно або із загостреннями. Тривалість стадії – до трьох тижнів.

3.                      Стадія латентна – період повільного прогресування імунодефіциту. Ця стадія може продовжуватись (за різними даними) від 2 до 20 років.

4.                      Стадія вторинного захворювання – у людини розвивається СНІД. Поступово організм вражається інфекційними та онкологічними захворюваннями. На початку, ці хвороби можуть проходити самі або піддаються лікуванню. З часом проблеми із здоров’ям у ВІЛ-інфікованих стають більшими. Тривалість стадії – в середньому 2 роки. Ось список хвороб, які можуть вражати хворого на СНІД:

·                          Пневмонія.

·                          Токсоплазмоз і сторнгілоідоз мозку та легень.

·                          Кандіоз ротової порожнини і стравоходу.

·                          Криптококкоз центральної нервової системи.

·                          Туберкульоз.

·                          Сальмонельоз.

·                          Зараження вірусом звичайного герпесу.

·                          Фурункули.

·                          Лімфотоми .

·                          Грибкові захворювання та лишаї.

·                          Саркома Капоши.

5.                      Термінальна стадія – заключна. Відбувається важке враження організму. Будь-яке лікування стає неефективним. Хворий помирає протягом декількох місяців.

Основними шляхами зараження ВІЛ інфекцією є:

§ статевий;

§ під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

§ при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові, крапельниць та ін.);

§ від матері (хворої або вірусоносія) дитини до, під час або після пологів.

Усі інші шляхи інфекції при СНІДі не мають значення, оскільки при ньому, як правило, в організм потрапляє незначна кількість вірусу і зараження не відбувається. Отже, хвороба не передається через рукостискання, поцілунки, їжу, предмети домашнього вжитку, спортивні предмети, при купанні в басейні, душі, через спілкування з домашніми тваринами, при догляді за хворими на СНІД. Не приймають участі в його передачі і кровососні комахи, (комарі, клопи, кліщі тощо). Хоча після укусу зараженої СНІДом в організмі кровососів вірус деякий час зберігається, зараження ним здорової людини не відбудеться через те, що кровососи тільки висмоктують кров, а не вводять її під час укусу в організм людини.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким - 4-5 тижнів, так і дуже довгим - декілька років. У середньому через 2-8 тижнів після інфікування в крові таких людей з’являються специфічні утворення, так звані антитіла проти ВІЛ, але в деяких випадках ці антитіла з’являються значно пізніше, а у 2/3 хворих взагалі може бути безсимптомна стадія перебігу хвороби протягом 1,5-5 років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає і клітини центральної нервової системи.

На початку інфекційного процесу людина почуває себе практично здоровою і не підозрює про свою недугу. Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров’я? Насамперед, збільшення лімфатичних вузлів, причому практично одночасно у кількох місцях - на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху, а також прогресуюча втрата ваги (понад 10%, незважаючи на збереження колишнього режиму харчування, часті гнійні і запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів, підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини. Незалежно від того, чи є клінічні прояви чи ні, ВІЛ - інфікована людина є джерелом зараження іншої людини. Хто не може бути найімовірнішим вірусоносієм? - це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ - інфіковані або хворі на СНІД. Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. А ризик інфікування на ВІЛ з більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині.

Таким чином, над планетою вирує пожежа під назвою СНІД. Як можна загасити цю пожежу і чи не загине цивілізація? Всесвітня організація охорони здоров’я розробила глобальну програму боротьби зі СНІДом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. В усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів. Треба наголосити, що збудник СНІДу не стійки в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури. Так, при температурі +56,+68 градусів вірус гине протягом 20 хв., а при температурі +100 градусів - миттєво. Вірус відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,33 розчин перекису водню, 50% спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або вивести його з організму на сьогодні неможливо.

2.      Теорії виникнення СНІДу.

СНІД – дуже старий вірус. Частина людства стверджує, що це кара Божа. Вчені вважають, що СНІД – просто нова хвороба, результат змін, що відбулися в суспільстві. Професор Шерманн, один з ключових вчених, які мали відношення до відкриття СНІДу, пропонує теорію подорожей. Перші випадки СНІДу виявили у 1981 році. Якщо припустити, що повинно пройти 10 років від проникнення вірусу в людський організм до початку хвороби, виходить, що перші випадки інфікування відбулися у 70-ті роки. Що відбувалося у 70-х роках? Людство почало активно мандрувати. За версією професора Шерманна, могло трапитися таке: наприклад, поїхали французи займатися екзотичним коханням до якоїсь африканської країни... І вірус, що був безпечним для африканців, став смертельним для європейців. А потім, видозмінений, і для жителів Африки. Аналоги існують – досить безпечні у Європі кір та скарлатина, стали смертельними для індіанців.

До початку епохи подорожей у жителів різних континентів був досить стійкий імунітет до місцевих вірусів. Але активні мандри людства порушили імунний баланс.

Засобу вилікувати СНІД не існує. Вірус виявився складним. Він постійно змінюється, потрапляючи від однієї людини до іншої, змінюється навіть у процесі лікування. Щоб створити вакцину, необхідно знайти загальну рису серед різноманітних вірусів СНІДу.

Боротьба зі СНІДом та пошуки вакцини тривають більше 20 років. Є певні досягнення. Витрачені астрономічні суми. Більш-менш обнадійливих даних поки немає. Найновіші ліки (які називаються інгібітори протеази) здатні знизити кількість вірусу в крові і, таким чином, сповільнити рух хвороби. Але вони не можуть вилікувати людину. І хоча деякі результати дають надію, все ж, лікарі застерігають від надмірного оптимізму, бо швидше, ніж з'являються подібні засоби, наприклад, ліки ЗІДОВУДІН, вірус міняє властивість, він чинить опір, і через деякий час ліки перестають діяти. Ці найновіші методи тимчасово виявляються дуже активними (діючими),тобто, вони виразно сповільнюють розвиток захворювання, але знову ж таки, тут є велика проблема – ЦІНА. Річне лікування одного пацієнта коштує приблизно 12-18 000$. Такої суми вам не дасть жодне страхове товариство. У зв’язку з цим людей не лікують в Африці, Азії. І майже не лікують на Україні.

3.      Статистичні дані Об’єднаної програми ООН по СНІДу в світі.

Як ви думаєте, яка країна на даний час є найбільш потерпілою? Уганда.

В Уганді 1 з 8 чоловік є ВІЛ+, в густонаселених регіонах навіть 1 з 3. Сьогодні там є сотні тисяч дітей-сиріт, батьки котрих померли внаслідок зараження СНІДом.  Щомісяця кількість сиріт катастрофічно зростає. В Уганді СНІД впливає на всю економіку, негативно впливає на всі галузі, тому що там багато хворих людей, котрі, звичайно, не можуть працювати, й інші люди повинні піклуватися про них, внаслідок цього – велика потреба лікування.

Статистичні дані Об’єднаної програми ООН по СНІДу в світі

§ Щоденно близько 16 тисяч чоловік заражаються ВІЛ-інфекцією, половина з них – молодь 15-24 років.

§ З моменту початку епідемії в світі заразилось ВІЛ-інфекцією близько 60 мільйонів чоловік.

§ Зараз в світі 40 мільйонів чоловік живуть з ВІЛ-інфекцією та СНІДом. В цілому близько 1,5 % жителів планети інфіковано ВІЛ.

§ 21,8 мільйонів чоловік померло від СНІДу з початку епідемії, з них 3,6 мільйони – діти до 15 років.

§ Третина ВІЛ-інфікованих у світі мають вік від 15 до 24 років.

§ Кожної хвилини в світі 6 молодих людей віком до 25 років отримують ВІЛ-інфекцію.

§ На території Східної Європи та Центральної Азії (сюди входить і Україна) живе більш як 1,5 мільйони ВІЛ-інфікованих.

§ В ряді країн приблизно половина сексуально активних дівчат віком від 15 до 19 років вірять, що вони не ризикують отримати ВІЛ-інфекцію.

4.      Причини розповсюдження ВІЛ в Україні.

Сьогодні кількість ВІЛ-інфікованих в Україні щонайменше вдесятеро перевищує кількість офіційно зареєстрованих носіїв інфекції, й СНІД реально загрожує кожному українцеві. Тоді як українська статистика повідомляє про 40 тисяч офіційно зареєстрованих носіїв вірусу, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), темпи ураження СНІДом в Україні наближаються до країн африканського континенту й реальна кількість ВІЛ-інфікованих становить близько половини мільйона. При цьому носії інфекції являють собою реальну загрозу для всіх оточуючих, оскільки рівень профілактичної роботи, медичне обслуговування не дають можливості захистити інших членів суспільства від загрози ураження СНІДом.

Можливо, хтось вважає, що він може уникнути цієї небезпеки. Однак насправді багато людей живуть, навіть не підозрюючи, що вони інфіковані. Чимало із них не усвідомлювали ризику та не думали про те, як уберегтися від зараження ВІЛ. Сьогодні немає способу лікування СНІДу. Існують ліки, які продовжують життя ВІЛ-інфікованих. Але головне — знати, як уникнути інфекції.

Експерти ООН стверджують, що 2010 року в Україні із 49 млн. населення 1,5 млн. будуть інфікованими. За прогнозами світових учених, саме Україна повинна стати епіцентром поширення СНІДу в Європі.

За даними Міністерства охорони здоров’я, починаючи з 1987 року, в Україні зареєстровано 43898 ВІЛ-інфікованих, серед них — 291 іноземець, понад 2000 дітей, 2922 особам поставлено діагноз СНІД. Від цієї хвороби в Україні вже померло 1485 осіб.

На сьогодні випадки ВІЛ-інфекції зареєстровано в усіх регіонах України. Найвищі показники захворюваності в Одеській (36,3 випадку на 100 тисяч населення), Миколаївській (32,0), Донецькій (31,2), у м. Севастополі (32,7).

Якщо у найближчі 10 років не знайдуть ефективний та недорогий засіб лікування СНІДу, половина населення України середнього віку (30-50 років) вимре. Така думка деяких експертів. Кількість ВІЛ-інфікованих в Україні зростає у геометричній прогресії. І міжнародні, і вітчизняні експерти називають, найчастіше, три причини:

·         Наркотики;

·         Чорнобиль;

·         Зубожіння нації.

Головне — наркотики. В Україні СНІД — «шприцевий», тобто поширюється він ін’єкційними наркоманами. Нам страшенно не пощастило — транзитний маршрут, яким переправляли наркотики із країн Золотого Трикутника (Бірма, Таїланд, Пакістан) до Європи проходить тепер через Україну. Раніше весь транзит йшов через Югославію, але там війна. Ми виявилися абсолютно непідготовленими до такого повороту подій. Неможливо за два-три роки створити життєздатну систему боротьби з наркомафією. Ми і не створили. У країну вільно прийшов наркобізнес, почалася епідемія наркоманії. А за наркотиками прийшов СНІД. Саме на наркоманів припадає 70% випадків зараження СНІДом. 29% — це зараження під час статевих контактів, і 1% — у процесі проведення медичних маніпуляцій.

Як свідчить статистика, в країні йде невпинний процес поширення наркоманії серед неповнолітніх і розповсюдження СНІДу. З початку 90-х років в Україні число наркозалежних щорічно збільшується на 10-12%, з цього числа на дорослих приходиться тільки 27%, тоді як на підлітків – 60%, а на дітей у віці від 11 до 14 років – 13%. Тому виникає нагальна потреба в розгортанні широкої роз’яснювальної та профілактичної роботи серед підростаючого покоління.

Що ж таке наркоманія? На древньогрецькій мові наркоманія означає "ступор" - нерухомість, безпам’ятство (запаморочення свідомості).

Наркоманія - це хворобливе захоплення деякими речовинами, ліками, які паралізують центральну нервову систему. Найбільш поширеними з них є: опій, гашиш (смолиста речовина, яку отримують із листя індійської коноплі, відома як маріхуана, анаша, харас, хусус), снодійні засоби, стимулятори центральної нервової системи, героїн та інші.

Чим шкідлива наркоманія? Чим вона страшна?

По-перше, якщо хворий не буде лікуватися, не змінить свого способу життя, то його організм швидко почне руйнуватись. Під дією наркотиків згорають нервові клітини, різко знижуються захисні реакції організму, людина швидко піддається захворюванням.

По-друге, наркомани не є повноцінними членами суспільства. Загальна деградація особистості починається в 15-20 разів швидше, ніж від алкоголю. Наркоман стає черствим, егоїстичним, дріб’язковим, дратівливим, йому байдужа доля близьких людей. Особливо згубно діють наркотики на підлітків і жіночий організм.

По-третє, наркомани - потенційні злочинці. Будь-яким шляхом наркоман намагається отримати свою дозу наркотику. Час, енергія йдуть на те, щоб дістати сам препарат або гроші на його придбання. Для досягнення цієї мети вони йдуть на все: брехню, насильство, крадіжки і навіть на вбивство.

В свою чергу і самі наркотики збуджують агресивність. Інколи, не маючи сили переносити „наркотичний голод”, наркомани намагаються покінчити із собою.

Чому підлітки бажають на собі випробувати дію наркотиків?

Цікавість. Статистика свідчить, що 60 відсотків молоді пристосувались до наркотиків через надмірне зацікавлення.

 Слабка сила волі, невміння „встояти” в житті, страх „відколотися” від компанії.

Бездіяльність, відсутність повноцінного і змістовного життя, емоційна бідність породжує бажання „піддобрити” себе цигаркою, повеселитися за допомогою алкоголю, підбадьоритися наркотиками, а весь цей пошук гострих відчуттів може закінчитися плачевно, повернутися непоправною бідою.

Типова помилка в тому, що начебто наркоман може взяти себе в руки і припинити прийом наркотиків в будь-яку хвилину. Формула „Я попробую і кину” – найпоширеніша пастка.

Ні під яким видом, ні під якою пропозицією, ні через цікавість, сміливість чи з почуття товариськості - не вживайте наркотики! Пам’ятайте, що це не солодке заняття, не приємне проведення часу, а хвороба, яка майже не виліковується: страшна, виснажлива, руйнуюча!

Наркомани - молоді люди, середній вік яких 30 років. Багато з них не досягнувши повноліття, хворіють недугами, характерними для людей похилого віку - серцевою і легеневою недостатністю, в них зношене серце, ламкі судини. В 16-20-літніх - вже набряклі сірі обличчя, випалі зуби та волосся.

Наркоманія страшна сама по собі. Людина, яка стала на цей шлях, рано чи пізно втрачає людську подобу. Крім цього, наркомани піддаються ще одній небезпеці - зараження венеричними хворобами, в тому числі і СНІДом (демонстрація ролика «Україна… Секс, наркотики, бедность и СПИД»).

Крім наркотиків, у поширенні епідемії СНІДу відіграє серйозну роль Чорнобиль. Постійна радіація дає взнаки. Імунітет нації катастрофічно падає. Українці стають беззахисними перед хворобами. Зрозуміло, на цьому фоні СНІД косить значно більше жертв, ніж у розвинутих європейських країнах. Адже СНІД — це синдром імунодефіциту.

Міжнародні організації надають Україні певну допомогу у боротьбі зі СНІДом. В країні постійно працюють емісари ВООЗ, тут перебувають координатори ООН, які забезпечують поставки шприців та медичних препаратів у рамках програми ООН по боротьбі зі СНІДом. Певні кроки робить і уряд. Але український народ ставиться до проблеми досить байдуже, з фаталізмом, притаманним народам слаборозвинутих країн.

Прогноз кількості ВІЛ-інфікованих в Україні протягом 1994-2014рр.(тис.осіб) 

5.       «Хто може бути інфікованим ВІЛ?»

Уважно розгляньте малюнок і скажіть мені, хто з тих людей є ВІЛ+.

Диск-жокей? – Ні.

Ті двоє позаду? – Також ні.

Той, що лежить? – Це п'яний, він вже має достатньо.

Ті, під ким чорні круги? – Це тіні.

Суть цього малюнка у тому, що ми не можемо це розпізнати. Людей, котрі є ВІЛ+, ви не розпізнаєте. Вони виглядають так само, як ви і я, і довгий час можуть і не мати жодних ознак хвороби. Отже, ми повинні бути дуже уважними до того, з ким зав'язуємо стосунки і як вони виглядають.

В умовах відсутності ефективних вакцин та лікарських засобів кращими ліками від зараження можуть бути наші знання про шляхи і поширення вірусу СНІДу та засоби його попереджання. Перш за все, уникайте користування предметами, що можуть поранити шкіру. Для ін’єкції використовуйте одноразові шприци. Такі індивідуальні речі, як лезо для гоління та зубні щітки можуть стати джерелом інфікування, якщо міститимуть залишки зараженої крові, тож подумайте, чи варто ділити їх ще з кимсь? І головне - пам'ятайте, що основний шлях зараження - статевий. Уберегти нас від СНІДу може тільки наша власна обачність.

6.      Вправа-вікторина: „Міфи і факти про ВІЛ/СНІД"

Ситуації, в яких ми ризикуємо? Вправа-вікторина: „Міфи і факти про ВІЛ/СНІД"

1.        ВІЛ і СНІД – одне і те ж саме. Ні. (ВІЛ – це вірус, СНІД – комплекс симптомів (синдром), які виникають на останній стадії розвитку інфекції).

2. За зовнішнім виглядом Ви можете припустити, що особа – носій вірусу ВІЛ. Ні. (Зовні ВІЛ-інфіковані нічим не відрізняються від інших людей. Характерні симптоми виникають лише на пізніх стадіях захворювання і можуть бути розпізнані лише медиками).

3. Поцілувавши ВІЛ-позитивного, Ви теж заразитесь. Ні (Концентрація вірусу в слині недостатня для зараження (випадків не зафіксовано). Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена).

4. ВІЛ інфікуються тільки повії, наркомани і гомосексуалісти. Ні. (ВІЛ може заразитися будь-хто. Ймовірність зараження пов’язана з поведінкою людей).

5. Постільна та натільна білизна ВІЛ-інфікованого не є заразною. Так. (Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом).

6. Ви можете заразитися ВІЛ у школі, де навчається хвора або інфікована дитина. Ні. (Абсолютно безпечно перебувати поруч з ВІЛ-інфікованим, в тому числі і в школі. Обережності вимагає тільки контакт з кров’ю).

7. Якщо Ви – здорові та дужі, то не можете заразитися ВІЛ. Ні. (ВІЛ може заразитися будь-хто).

8. Можна заразитися ВІЛ через рушники, мило, губку. Ні. (Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом. Але так можна "підхопити" багато інших інфекцій).

9. Особи, які вживають наркотики, можуть передати вірус ВІЛ іншим особам, якщо вони користуються спільною голкою або шприцом для ін’єкції наркотиків. Так. (У крові вірус знаходиться у високій концентрації. Для інфікування при ін’єкції достатньо крапельки крові в голці. В шприц при проколюванні вени, як правило, потрапляє невелика кількість крові, достатня для зараження).

10. Можна відразу після інфікування визначити, що відбулося зараження. Ні. (Має пройти певний час (період 3-6 місяців), поки в організмі з’являться антитіла, які зможе виявити тест. Щоправда, останнім часом з’явилися тести, які виявляють частинки вірусу, але вони на сьогодні недоступні через високу вартість).

11. Вітаючись за руку, можна заразитися ВІЛ. Ні. (Шкіра є природнім бар'єром для ВІЛ. Навіть потрапляння інфікованої крові на здорову шкіру цілком безпечне).

12. Людина може бути інфікованою ВІЛ і не знати про це. Так. (Більшість людей не підозрюють, що інфіковані, і дізнаються про це випадково).

13. Спільне користування фонтанчиком для питної води небезпечне. Ні. (Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена).

14. Оскільки ВІЛ – невиліковний, краще і не знати, інфікований ти чи ні. Ні. (Незнання має кілька негативних наслідків: 1) людина не отримуватиме своєчасного лікування (розвиток СНІДу); 2) піддає ризику зараження партнерів; 3) не вживає необхідних заходів для запобігання іншим інфекціям, які для ВІЛ-інфікованого є серйозною загрозою).

15. Домашні тварини не переносять ВІЛ. Так. (Вірус імунодефіциту людини не виживає в організмі домашніх тварин).

16. Без лікування від інфікування ВІЛ до розвитку СНІДу минає від 2х до 15-ти років. Так. (Приблизно такий час потрібен ВІЛ, щоб зруйнувати опір імунної системи і викликати появу симптомів, що складають синдром набутого імунодефіциту людини).

17. Вірус ВІЛ може передаватися при переливанні крові. Так. (Кров донорів перевіряється на наявність ВІЛ. Але не виключене інфікування в разі термінового переливання неперевіреної крові).

18. Є ліки від СНІДу. Ні. (На сьогодні немає ліків, здатних подолати СНІД. Але є препарати, здатні значно знизити вірусне навантаження на організм і продовжити життя хворому).

19. Комахи, які смокчуть кров, переносять ВІЛ. Ні. (Вірус гине в шлунку комах-кровососів).

20. ВІЛ-інфікований – це той, у кого тести виявили ВІЛ. Ні. (Інфікованою ВІЛ може виявитись людина, яка про це не підозрює, якщо у неї були незахищені статеві контакти, контакт з інфікованою кров’ю тощо).

21. ВІЛ-інфікований повинен повідомляти про свій статус в школі/на роботі.НіЗакон захищає права ВІЛ-позитивних людей. Ніхто не має права розголошувати факт інфікування чи вимагати довідки "на СНІД", окрім самого ВІЛ-позитивного за його бажанням.

22. Існує аналіз крові, що визначає, чи заражені Ви ВІЛ. Так. (Більшість тестів можуть визначити лише наявність в крові антитіл, які з’являються через 3-6 місяців після інфікування. Нові тести показують наявність власне часток вірусу. Проте вони не є доступними).

23. Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом може призвести до зараження. Ні. (Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Не зафіксовано жодного випадку зараження при контакті зі слиною, сльозами чи потом).

24. ВІЛ передається при обіймах. Ні.

25. Чхання та кашель поширюють ВІЛ. Ні. (Небезпеку може становити тільки кровохаркання, яке виникає при запущеному туберкульозі, інших патологічних легень).

26. Розвиток СНІДу в організмі інфікованого можна значно сповільнити спеціальним препаратом. Так. (Існують антиретровірусні препарати, які значно сповільнюють розвиток інфекції і знижують концентрацію вірусу).

27. Вірусом ВІЛ можуть заразитися лише чоловіки. Ні. (ВІЛ вражає людей незалежно від статі).

28. Плаваючи в басейні, можна заразитись ВІЛ. Ні. (Концентрація вірусу в воді буде замалою, навіть якщо у неї потрапить кров ВІЛ-інфікованого).

29. Проколюючи вуха чи наносячи татуаж спільною голкою, можна інфікуватись ВІЛ. Так. (На кінчику голки міститься достатня кількість крові з ВІЛ для інфікування при проколюванні шкіри. До того ж є ризик передачі інших інфекцій).

30. Монети та паперові гроші можуть стати джерелом зараження ВІЛ. Ні. (Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій).

31. Можна заразитись ВІЛ, беручись за двері ручки чи користуючись унітазом разом з ВІЛ-інфікованим. Ні. (Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій).

32. Годування немовляти груддю ВІЛ-інфікованою матір’ю призводить до зараження ВІЛ. Так. (Вірус проникає в грудне молоко. Хоча відомі випадки, коли інфікування не відбулося. Антиретровірусна терапія знижує ризик зараження).

7.  Вправа «Ступінь ризику».

Ступінь ризику для зараження ВІЧ	Високий ризик	Низький ризик	Ризику немає
Поцілунок в щоку			+
Використання загального|спільного| посуду			+
Використання загального|спільного| туалету			+
Кашель, чхання			+
Відвідини школи, в якій є ВІЧ-інфіковані			+
Плавання в басейні			+
Заняття спортом спільно з ВІЧ-інфікованими			+
Нанесення татуювання  нестерильними інструментами	+
Проколювання вух не стерильними інструментами	+
Користування суспільними фонтанчиками питної води			+
Використання чужих лез для гоління		+
Переливання неперевіреної крові	+
Укуси комах			+
Вживання їжі, приготованої ВІЧ – інфікованою людиною			+
Дотик до ВІЧ-інфікованого			+

8. Бесіда:

·                    Скільки в середньому триває період, поки ВІЛ в організмі людини не спричиняє хворобу СНІД?

·                    Нестача яких життєвих навичок підвищує ризик ВІЛ-інфікування? (Найчастіше це відсутність достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, невміння захистити себе в ситуаціях ризику, ризикований спосіб життя).

      9.   Вправа "Ситуації, в яких ми ризикуємо".

Мета: розглянути ситуації з життя людей, їхній ризик інфікуватися ВІЛ і можливі дії щодо запобігання його поширення. 

Матеріали: ситуації, виписаних на окремих аркушах.

Питання: Чи відповідальна людина за наслідки своїх дій? Учасники об’єднуються в 3 групи. Кожна група отримує по дві картки з описом ситуацій. Обговорюють і пропонують свій варіант поведінки в даній ситуації

 І група 1. Твоя найкраща подруга зробила татуювання і пропонує тобі зробити теж саме (в неї залишилась голка та фарби), але попередила, що в разі відмови ваші стосунки зіпсуються. 2. На вечірці вам пропонують спробувати наркотичну речовину, від якої отримуєш велике задоволення. Кількість шприців менша ніж кількість бажаючих, то ж комусь прийдеться скористатися вже використаним шприцом.

II група 1. У парку є фонтанчик для питної води. Чи можлива передача через нього ВІЛ-інфекції? 2. Ви завжди з подругою плавали в басейні. Потім дізналися, що там займалися ВІЛ-інфіковані. Чи є ризик заразитися?

III група 1. На прийомі у лікаря Вам пропонують зробити щеплення простерилізованими шприцами (одноразові скінчилися). Ваші дії. Чи є ризик зараження ВІЛ-інфекцією? 2. Ви завжди купували пресу в одному й тому ж кіоску, але дізнались, що продавець ВІЛ-інфікований. Чи є ризик заразитися? Чи будете ви далі купувати там газети і журнали? 

10. ВІЛ-позитивні і сьогодення. Толерантність до хворих на ВІЛ/СНІД

 Темпи поширення ВІЛ вже в 90-і роки викликали паніку серед фахівців. Населенню ж тоді здавалося, що ця тема їх не обходить. Тим паче, в цей час країна переживала складні трансформації, економічну кризу. СНІД видавався чужою і далекою хворобою, не вартою того, щоб витрачати зусилля на проблему його профілактики. Треба було змусити людей задуматися над питаннями ризику, якому вони піддають себе і оточуючих через власну байдужість. В інформаційних повідомленнях робився акцент на тому, що СНІД – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку і при безладних статевих контактах. В результаті склалися образи таких собі наркомана чи повії, з якими більшість населення ніяк себе не ототожнювала. У масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ порівнювався з належністю до певного „асоціального" прошарку. З'явилися випадки агресивного ставлення до людей, щодо яких стало відомо про їх ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми. Люди й зараз рідко задумуються над тим, що подібне лихо може спіткати їх самих чи їхню сім'ю і вже завтра може виявитись, що вони самі – клієнти СНІД-центру. Це була не просто зміна назви. Ця зміна стала результатом усвідомленості суспільством простого факту: боротися треба з інфекцією, а не з людьми. Якщо раніше ключовими поняттями в профілактиці поширення ВІЛ/СНІДу були власне хвороба і боротьба з нею (зліва в стовпчик вчитель записує слова .,СНІД" (хвороба) і „боротьба"), то сьогодні ми говоримо про людей, які живуть з ВІЛ, та ставлення до них суспільства, (справа в стовпчик – слова „ВІЛ-інфіковані" (люди) та „порозуміння").

Думка, яка панує в суспільстві щодо ВІЛ/СНІД, сьогодні характеризується:

·                    нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих;

·                    хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для суспільства;

·        байдужістю та безпечністю більшості громадян, переконаних, що ця проблема їх не торкнеться;

·        впевненістю більшості людей, що ВІЛ уражає лише наркоманів, представників секс-бізнесу та медичних працівників (меншою мірою);

·                  переконаністю більшості громадян у тому, що вирішення проблеми ВІЛ/ СНІД полягає у боротьбі з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД, а не з ВІЛ.

Вірус не передається:

·                    через повітря;

·                     при розмові, кашлі і т. п.;

·                     при користуванні загальним посудом;

·                     через рукостискання;

·                     через поцілунок;

·                     через їжу;

·                     через предмети домашнього побуту;

·                     при купанні в басейні, душі;

·                     через спортивні предмети;

·                     через спілкування з домашніми тваринами;

·                     через укуси комах;

·                     при догляді за хворими.

·       жодного випадку зараження Снідом не виникло при побутових контактах або при контактах на роботі.

11.  Жертви СНІДу.

Офра Хаза. Смерть двічі підходила до відомої єврейської співачки Офри Хази. В лютому 1987-го невеликий літак з нею на борту впав на півдні Ізраїлю. З того часу вона святкувала 3 лютого як свій другий день народження. В квітні 1994-го в літак, в якому вона летіла з Лондону в Ізраїль, вдарила блискавка. 23 лютого 2000-го року смерть до Офри прийшла третій раз. Це був її останній прихід до співачки.

Офра Хаза народилась в 1958 році в бідному кварталі на півдні Тель-Авіву в сім’ї вихідців із Ємену. Історія співочої її кар’єри схожа на казку. Звичайна дівчина із великої сім’ї в 12 років прийшла додому до менеджера Бецелалю Алоні і сказала, що вміє співати. Почувши її чарівний голос, він взяв Офру у свій музичний театр, в якому вона до 19 років співала тільки головні партії.

За своє життя вона видала 16 альбомів, які розділилися на “золоті” та “платинові”. В 1983 році одна з її пісень зайняла друге місце на конкурсі “Євробачення”. Через декілька років Офру Хазу помітили в Голівуді. Велику популярність отримав її дует з групою Sisters of Mercy і участь в саундтрекові до фільму “Дика орхідея”. В 1993 році її альбом “Kiriya” був номінований на премію “Греммі”. Однією з останніх робіт Офри стали пісні до мультиплікаційного фільму Стівена Спілберга “Принц Єгипту”.

Казка закінчилась у лютому 2000 року, коли Офра Хаза була госпіталізована в лікарню Шеба в Тель ха-Шомер. Вона майже не могла дихати. Через деякий час відмовили нирки. Натовпи її шанувальників весь час знаходились біля лікарні, молились за її здоров’я і співали її пісні. В середу ввечері 23 лютого 2000 року до них вийшов замісник директора лікарні і оголосив, що в 19.40 за ізраїльським часом серце Офри Хази зупинилось. Це був удар для всього Ізраїлю.

Причиною смерті Офри Хази став СНІД. Ні слава, на гроші, ні визнання шанувальників не змогли зупинити суворий та нещадний вирок.

Фреді Меркюрі. Назва групи – “Queen” – в словниковому перекладі означає “Королева”. Але цим словом в побуті англійці часто називають людину із явним потягом до жіночого одягу. Якщо подивитись на перші платівки Queen, то там можна побачити подібні заявки: помада на губах, нафарбовані чорним лаком нігті та інше. Якщо про трьох учасників групи можна було сказати: “Це прості, хороші і сімейні хлопці”, то у Фреді Мерк’юрі явно були задатки, які відрізняли його від інших. Шість років він зустрічався з однією дівчиною на ім’я Мері Остін, а в 1975 році порвав з нею відносини по причині своєї гомосексуальності. В кінці кінців гомосексуаьність його і привела до СНІДу та передчасної смерті.

Народився Фрейді Меркюрі 5 вересня 1946 року на острові Занзібар, що знаходиться в Індійському океані. Був він перської крові, за метрикою – Фредерік Бульсара. Фреді навчався в Бомбеї, в школі-інтернаті імені Святого Петра, після закінчення – поступив в Коледж Мистецтв у Британії, куди в 1959 році переїхала його сім’я. З семи років брав уроки фортепіано.

Фреді непогано співав, тому дуже рано почав думати про те, що утворити власну групу і стати рок-зіркою. В 1971 році його мрія збулася: утворилася група, яка була названа “Queen”, а її соліст – Фредерік Бульсара – взяв собі прізвисько Меркюрі (Меркурій). Два роки вони не з’являлись на публіці, постійно проводили репетиції та готувались до серйозного прориву. В 1973 році вони підписали договір із лондонською студією Trident, випустили свій перший однойменний альбом і... вилетіли на вершину слави, на якій вони тримались майже два десятки років. Queen дали сотні концертів, виступали перед королевою Англії, випустили десятки платівок, займали перші місця в хіт-парадах, перші використали відео кліп. Але наслідки розкішного, проте гріховного життя, змусили “зірок” опуститися на землю.

Холодним лютневим ранком 1991 року, коли Фреді Меркюрі з’явився в телестудії в Уемблі, щоб почати роботу над новим відео кліпом, знімальна група була в шокові. Від колишнього м’язистого Фрейді нічого не залишилось. Він був більше схожий на привида. Одяг на ньому висів, сіре обличчя було вкрите плямами. Йому залишалося жити 9 місяців. Співробітників студії попередили, що зйомки будуть часто перериватись і переноситись, проте слово “СНІД” ніхто не вживав. Сказали лише, що у Меркюрі проблеми з коліном.

П’ять років Фреді Меркюрі жив з думкою, що він хворий СНІДом, але публічно це визнав лише за день до смерті. Про хворобу знали лише дехто з найближчих друзів. Помирав Фреді помалу і в сильних муках, як і звичайно всі жертви СНІДу. Він був схожий на скелета, обтягнутого шкірою. І хоча він намагався не здаватися, працював до кінця, все ж хвороба взяла своє. 24 листопада радіослужба Бі-Бі-Сі повідомила про те, що сьогодні ввечері у віці 45-ти років помер вокаліст групи “Queen” Фреді Меркюрі.

В кінці свого життя Меркюрі зізнавався, що стурбований небезпекою, яка чатує на багатьох молодих людей: “Потрібно, щоб всі знали про СНІД і могли себе захистити. Кожен, хто веде хаотичне статеве життя, повинен пройти перевірку. Секс був важливою частиною мого життя. Зараз я майже монах, але не сумую про колишнє життя”.

Мейджик Джонсон. «Магічний Джонсон». Це був найкращий спортсмен Америки, він мав кличку «Король баскетболу». Меджік у 1991р. шокував увесь світ тим, що публічно перед телевізійними камерами визнав, що є зараженим ВІЛ+.

Він дізнався про це через два місяці після весілля, 7 тижнів по тому, як його дружина сказала, що є вагітною. У книзі, яку він написав, Меджік описує, як він боявся того, що заразив свою дружину і дитину, котра мала народитися. Меджік розповідає: «Я гадав, що захворіти на СНІД - це щось таке, що є проблемою десь далеко в Африці. А якщо це є у нас, то це стосується гомосексуалістів і наркоманів. Зі мною, знаменитим спортсменом, це не може трапитися».  Але це сталося. Меджік довідався про хворобу, коли хотів застрахуватися. Сьогодні страхові товариства при укладанні страхового полісу життя вимагають підтвердження того, що ви є ВІЛ-негативним, бо вони знають, чого би їм коштувало оплатити ваше лікування.

12. СНІД у фактах і датах

·      1981 рік. Центром по контролю захворювань США відзначена велика кількість випадків рідкого раку шкіри (саркома Капоши) у геїв. Це захворювання спочатку назвали “рак гомосексуалістів”, а потім – “імунодефіцит гомосексуалістів”. В 1981 році від цього захворювання в США померло не менше 128 чоловік.

·      1982 рік. Вперше використовується назва СНІД. Причини хвороби і шляхи її передачі поки що невідомі.

·  983 рік. Люк Монтаньє із Інституту Пастера (Франція) відкрив вірус, який вважають причиною СНІДу. В США за рік від СНІДу померло близько 1500 чоловік.

·   1985 рік. Були встановлені шляхи передачі вірусу. В США за рік зареєстровано 6972 смертей від СНІДу.

·    1987 рік. В Росії зареєстрований перший випадок захворювання на СНІД.

·  1988 р.1 грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.

·   1989 рік. В США за рік зареєстровано 27 666 смертей від СНІДу. Зареєстрована перша дитина, шо отримала інфек­цію від ВІЛ-інфікованої матері. У Росії інфіковано ВІЛ 270 дітей унаслідок непрофесійних дій медперсоналу.

·      1990 р.  В Україні створено мережу СНІД-центрів.

·      1991 рік. До 10 мільйонів чоловік у всьому світі живуть з ВІЛ-інфекцією.

·   1991 р. В Україні ухвалено перший Закон «Про запобі­гання захворюванню на СНІД та соціальний захист населен­ня». Цього року Франком Муром створено символ Всесвітнього руху проти СНІДу у вигляді червоної стрічки.

·      1992р. В Україні прийнято першу програму профілакти­ки ВІЛ-інфекції та СНІДу.

·     1993 р. Кілька керівників Центру Крові у Франції засу­джені через попадання у Центр ВІЛ-інфікованих препаратів крові. В Україні вперше впроваджено до- й післятестове кон­сультування як обов'язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.

·      1994р. Учені розробили першу схему лікування для зни­ження ймовірності передачі ВІЛ від матері до дитини. В Україні зареєстровано 200 носіїв смертельного вірусу.

· 1995р. В Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу набу­ло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік; прийнята друга програма з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

·   1996 р. Створено Об'єднану програму Організації Об'єд­наних Націй з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS). Уперше представлені дані, що підтверджують ефективність високоактивної антирет-ровірусної терапії (ВААТ). Засновано першу в Україні програ­му зниження шкоди з метою зниження рівня передачі ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків і працівників секс-бізнесу в Одесі.

· 1997р. Створено Глобальну бізнес-раду з ВІЛ/СНІДу – перший міжнародний орган, шо координує участь комерцій­них структур у боротьбі з епідемією. Центром з контролю за­хворюваності у США вперше зареєстровано зниження смерт­ності від СНІДу у країні порівняно з попереднім роком за ра­хунок застосування нових методів лікування.

·   1998 р. Ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».

·   1999 рік. Від СНІДу в світі у цьому році померло 3 мільйони чоловік, а ще 5 мільйонів заразились ВІЛ. В Україні прийнято третю програму з профілак­тики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

·      2000 р. В Україні розпочав свою діяльність Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД.

·      2001 р. В Україні прийнято четверту програму з профі­лактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Україна ініціює Спеціальну се­сію Генеральної асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДу, на якій була прий­нята Декларація про прихильність справі боротьби з ВІЛ/ СНІДом

·  2002 рік. Більш як за 20 років існування “чорної смерті” в світі померло приблизно 30 мільйонів чоловік. Президент України проголосив цей рік Роком боротьби зі СНІДом. Новостворений Глобальний фонд для бо­ротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією схвалив на пев­них умовах фант у розмірі $92 мільйонів, спрямований на профілактику, догляд і лікування ВІЛ-інфікованих в Україні. Уряд України укладає угоди з фармацевтичними компаніями про зниження цін на ліки для лікування ВІЛ-інфікованих на понад 80%. Низка препаратів-генериків була подана на реєст­рацію в Україні.

·   2003 р. Україна отримала грант Глобального фонду на реалізацію програм із подолання епідемії та її наслідків у розмірі 92 млн доларів США (на період 2003—2007 роки). 20-й раз проведено Міжнародний Меморіал «Свічка пам'яті жертвам СНІДу». Уперше меморіал було проведено 1983 року в Сан-Франциско, відтоді він проводиться щорічно у третю неділю травня. Цього року він проводився у 1500 населених пунктах 85 країн.

·    2003 р. Олена Пінчук заснувала фонд «АНТИСНІД» - першу і єдину благодійну організацію з боротьби з епідемією СНІДу в Україні

·      2004 р. Укладено угоду між Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією і Міжнародним Альян­сом з ВІЛ/СНІД в Україні для реалізації про­грами «Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні». У рамках цієї програми закуплено антиретровірусні препарати, які над­ійшли до обласних центрів СНІДу. …………                    

Але це ще не кінець. Найжахливіше може чекати нас попереду.

3. Підсумок заняття.

На щастя, є ряд факторів, усвідомлення яких допомагає планувати і впроваджувати заходи, спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страхів і чуток, якими переповнена вся історія виявлення і розвитку пандемії. Зокрема:

·      шляхи передачі інфекції відомі, обмежені і можуть бути контрольовані людиною;

·  розвиток інфекції можна вповільнювати медикаментозним шляхом, тим самим продовжуючи життя – так ВІЛ-інфекція перетворюється на варіант хронічної хвороби;

·   у ході лікування концентрація вірусу в рідинах організму знижується, що майже унеможливлює передачу інфекції;

·      зняття стигми з ВІЛ-інфікованості та ВІЛ-інфікованих поліпшує життя не тільки їм та їхньому оточенню, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою, уникненню ризикованих контактів тощо.

Від страху і стигматизації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом, людство поступово переходить до усвідомлення того, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію та про те, яка вона небезпечна. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

"Пам'ятка безпеки"

ТИ НЕ ЗАРАЗИШСЯ ВІЛ, ЯКЩО ДОТРИМУВАТИМЕШСЯ ПРОСТИХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

Елементарні-правила безпеки 

v Будь обережним! Ніколи не грайся шприцами, які ти випадково знайшов на вулиці, і навіть не торкайся їх!

v Якщо ти випадково вколовся знайденим шприцом, негайно повідом про це дорослих  

v Уникай всяких контактів з чужою кров'ю. Якщо це все-таки трапилось, добре промий шкіру проточною водою та негайно повідом дорослих.

v Слідкуй за тим, щоб медичний працівник, який тебе обслуговує, використовував гумові рукавички та одноразові шприци.

v ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ЗАВАЖАЄ ДРУЖИТИ!

Демонстрація ролика «СПИД».

Знаєте, для чого я вирішила провести з вами бесіду про СНІД? Моєю мотивацією є приблизно це:

Уявіть собі водія, котрий мчить автострадою зі швидкістю 200 км/год, а ви знаєте, що перед ним є прірва. Що ви зробите? Хтось йому помахає: "Бай-бай. Їдь собі." Але, можливо, хтось намагатиметься зупинити його. Це йому вдасться. Водій опустить вікно: "Що таке? Чому ти мені заважаєш? Що там ? Прірва? Не затримуй мене, хіба не бачиш, яке в мене авто? Які я маю чудові гальма, повітряні подушки! Не набридай, відійди." Натисне на газ, увімкне на 1-шу, 2-гу, 5-ту і впаде до тієї прірви. Що ви подумаєте? У нього було добре авто, але він був ідіот.

Там само і сьогодні багато людей мчать з великою швидкістю в авто, на ЯКОМУ написано: вільний секс, наркотики, гомосексуалізм. Перед цією машиною є прірва: ВІРУС ВІЛ. Кожних декілька секунд до неї хтось падає. Від тебе залежить, що ти зробиш..

Це твій вибір. Якщо б хоча одному з вас ця лекція допомогла, це буде для мене найбільшою нагородою. Бажаю вам зустріти своє справжнє кохання і не зустрітися з вірусом ВІЛ! Пам’ятайте: єдина людина, що може вберегти вас від СНІДу - це ви самі!

Спочатку життя від абсурду

Невідомо звідки увага.

Інколи крізь призму скруту

Деінде прямує спрага.

Не здаватися ніколи, прямувати,

Елементарно забути здатися.

Власноруч змити кров із кімнат.

И

Ранок… варто власне змагатися.

Окремим листом отримати щастя,

Криком не  роздерти примарні снасті.