Урок української літератури. М.М.Коцюбинський. Життєвий і творчий шлях письменника.(10 кл.)

Тема. М.М.Коцюбинський. Життєвий    і    творчий    шлях    письменника.                 Гуманізм   світогляду   митця.  

Мета:  вивчити біографічні відомості М.Коцюбинського; усвідомити їх вплив на творчість митця; розкрити суть його світогляду, літературно-естетичних поглядів; звернути увагу на громадську діяльність прозаїка; розвивати дослідницькі й аналітичні здібності учнів; вміння виділяти головне, конспектувати почуте й прочитане; розвивати в учнів уміння розрізняти характерні риси реалізму й імпресіо­нізму; виховувати повагу до українського письменника-класика та почуття гордості за українське письменство, за рідну мову й літературу.

Тип уроку: урок-дослідження з використанням мультимедіа; вивчення біографії письменника.

ХІД УРОКУ

І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ      

Учні розповідають, які риси стильових течій межі століть вони вказали в таблиці, перераховують представників цих течій.

Основні течії модернізму

Течії	Особливості	Представники
Неоромантизм	Умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі 19-20 ст. Течія раннього модернізму. Неоромантики заперечували прозу «міщанського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод. Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.	Зарубіжні автори: Джозеф Конрад, Редьярд Кіплінґ, Роберт Льюїс Стівенсон, Артур Конан Дойль, Генрік Ібсен, Джек Лондон, Максим Горький. Українські автори: Юрій Яновський, Ольга Кобилянська ("Людина", "Царівна"), Леся Українка, Олександр Олесь, Микола Вороний, Микола Хвильовий.
Імпресіонізм	Імпресіоні́зм (від фр.—враження). Мистецька течія у живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Засновники імпресіонізму  діяли на противагу реалізму. Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та   переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872)	Живопис: Едуар Мане , Клод Моне, П'єр-Оґюст Ренуар,  Поль Сезанн. Музика: К. Дебюссі, М. Равель. Література:  Е.Золя, П.Верлен. В українській літературі поетика імпресіонізму відбилася у творчості М.Коцюбинського, B.Стефаника, М.Черемшини, частково О.Кобилянської, а також М.Хвильового, Є.Плужника.
Символізм	Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася   на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.	Елементи символізму помітні у творчості Миколи Вороного, Миколи Філянського, Грицька Чупринки, у драматичних творах Олександра Олеся, в поезії поетів галицької «Молодої Музи».

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ                  

Вступне слово вчителя.

Є письменники, чиї твори хвилюють і вражають не одне покоління людей. Чи то стиль автора такий своєрідний, чи то проблематика творів актуальна, чи то наповнюється силою творчість через особливості життєвих колізій письменника. Саме до таких митців належить український прозаїк Михайло Михайлович Коцюбинський. Читачів завжди приваблювали образи його героїв: закоханої і сміливої Соломії, доброзичливого й відповідального Василька, безстрашних Івана й  Марічки.

·      Які твори М.Коцюбинського ви вивчали в середній школі? («Дорогою ціною»)

·      Чому він дав повісті саме таку назву?

·      Чи хотіли б ви продовжити вивчення творчості М.Коцюбинського?

Сьогодні ми продовжимо мандрівку сторінками творчості надзвичайно цікавого письменника. Чим саме цікавого? Думаю, кожен із вас знайде свою відповідь на це запитання.

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ                   

Запишіть, будь ласка, тему уроку в зошитах.

Перед вами завдання нашого уроку:

·      опрацювати біографічні відомості М. Коцюбинського;

·      визначити його роль у суспільному житті;

·      окреслити значення творчості автора.

ІV.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ               

1.    Епіграф до уроку

Коцюбинський – митець, який умів

увіходити у мистецтво, як у життя,

і відчувати життя, як мистецтво. 

                         Михайлина   Коцюбинська.

2. Вступне слово вчителя.

Михайло Коцюбинський — одна з найяскравіших фігур в укра­їнській прозі кінця XIX - початку XX ст. Його твори відзначають­ся багатством тем, надзвичайно майстерним психологічним аналізом, самобутнім стилем. Завдяки цьому талант М. Коцюбинського визнали ще за життя письменника не тільки в Російській імперії, але й у Європі. Так, професор Празького університету Махаль озна­йомився з новелами та оповіданнями М. Коцюбинського в чесько­му перекладі й вирішив прочитати своїм студентам курс лекцій про творчість українського автора. А в листі до Михайла Михайловича від 1911 року професор зазначив: «Ви художник головним чином. Лише для Вас повинен всякий вивчати українську мову».

М. Коцюбинський на межі XIX і XX віків був зорею першої вели­чини серед українського письменства. Ще за життя митця назива­ли видатним, читали, захоплювались його творами. Доля їх скла­лася щасливо: попри жорстоку цензуру, вони друкувалися, були перекладені на кілька європейських мов. Син композитора Миколи Лисенка Остап згадував: «Досить було хоч раз побачити Михайла Коцюбинського, щоб полюбити його на все життя.

Чехов колись писав, що все в людині повинно бути прекрасним: і обличчя, і думки і одежа. Саме таким був Коцюбинський». 

М. Коцюбинський відзначався тонко розвиненою естетичною чуйністю до доброго, він любив добро любов'ю художника. У чорнових нотатках «Пам'яті душі» сам Коцюбинський писав: «Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квітки, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти...» Письменник пристрасно любив природу, добрих людей, приємне товариство.

Михайло Михайлович Коцюбинський – особистість дуже неординарна, і ви вже змогли в цьому переконатися, коли готували вдома повідомлення про цього письменника за різними завданнями. Сподіваюся, після знайомства з результатами ваших досліджень, кожен зробить висновок: чого можна повчитися у Коцюбинського? На заняття ви підготували чимало доповідей, з яких по-новому постане велична постать Михайла Коцюбинського. Запам’ятати такий обсяг інформації одразу досить складно, її потрібно коротко занотувати. «Хто записує, той читає двічі», - говорить прислів’я, що дійшло до нас із Стародавнього  Риму. Науково доведено, що, записуючи думку, людина засвоює її значно краще, ніж у процесі читання.  Для фіксації матеріалу на цьому уроці ми будемо використовувати презентацію «Літературний портрет М.М.Коцюбинського».

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.    Слово вчителя

У 1902 році М. Коцюбинський у листі до видавництва «Вік» зізнав­ся: «Про життя своє я міг би написати або дуже багато, або зовсім мало. Коли подати дати, що відзначують моменти зверхнього життя, мушу признатися, доволі одноманітного,— Ви, може, скажете, що цьо­го мало і це не цікаве». І справді: біографія видатного митця доволі стандартна для інтелігента кінця XIX — початку XX ст.

2.    Огляд життя і творчості письменника. Презентація підготовлених повідомлень.

Розпочинаємо знайомство з письменником з його родинних зв’язків. Надаю вам слово.

Повідомлення 1. Дитинство. Навчання.

Традиційно родинний зв'язок прийнято бачити у вигляді дерева. Так і ми наш проект назвали «Без коріння нема насіння», де хотіли б показати, які риси характеру подарували у спадок Михайлові Коцюбинському його батьки. Перед вами генеалогічне дерево Коцюбинських.

Михайла Михайловича в біографічних нарисах та літературній критиці називають Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе він любив сонце, квіти та дітей. Сонцепоклонник народився 17 вересня 1864 року у Вінниці в сім`ї дрібного урядовця. Його мати, Гликерія Максимівна, передала синові «любов і розуміння природи», «тонку і глибоку душевну організацію», «інтерес до читання». Батько, Михайло Матвійович, був від природи людина неспокійна, не зносив утисків начальства, тому часто змінював місце роботи. Від нього у Михайлика виявилися прагнення до справедливості, наполегливість, любов до подорожей.

Учився у початковій школі  у  Барі,  а  потім  у Шаргородському  духовному  училищі.  Багато займається  самоосвітою:  читає  українську,  російську  і  зарубіжну  класичну літературу,  вивчає  історію, політекономію  і психологію, цікавиться природничими науками,  знайомиться  з  філософією.  Велике  враження  справили  на  нього  твори Марка Вовчка, Т. Шевченка, П.Мирного, які спрямували хлопця «на свідомий український шлях». Українські й російські класики, філософія Фейєрбаха, утопічний соціалізм Фур'є перетворили юного Коцюбинського з глибоко ві­руючого юнака на атеїста, а пізніше — соціаліста.

  Сімнадцятирічний Михайло їде до Кам'янця-Подільського. Тут він зближується з групою народників, а повернувшись до Вінниці, організує нелегальний гурток молоді. На його засідан­нях молоді люди читають твори Бєлінського, Шевченка, Чернишевського.  У 1882 р. поліція довідується про існування гуртка, робить об­шук на квартирі Коцюбинського, занесла його ім’я до «неблагонадійних» та встановила за ним постійний таємний наг­ляд.        

Повідомлення 2. Проби пера. Вчителювання.

 Епіграфом до нашого повідомлення ми взяли такі слова М.Коцюбинського: «… Щось сильне тягне мене до літературної праці – і літературі я відданий цілою душею».

Рано у нього проявилась любов до літератури. У 9 років складав пісні на зразок народних, а в 12 написав повість з фінського життя. Перше серйозне оповідання — «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма»,  датується  1884  роком.  Це  був  час,  коли  на сім'ю звалилося горе: Михайла Матвійовича звільнили зі служби, а мати Ликера Максимівна втратила зір, - тому Михайло був вимушений працюва­ти, щоб годувати батьків та чотирьох молодших братів і сестер. Він заробляв репетиторством, готуючи дітей із заможних сімей перед вступом до школи, обирається гласним до Вінницької міської думи. Але літературної роботи не припиняє: перекладає поезію    Г. Гейне, А. Міцкевича, прозу Е. Ожешко. У 1890 р.  подорожує до Львова, де знайомиться з І.Франком, дружбу з яким дуже високо цінує.       

Протягом  десяти  років  (1882-1892)  М.  Коцюбинський  потай  од  жандармів займався педагогічною діяльністю. У 1891 р.  він  екстерном  склав  іспит на  звання народного учителя. Проте жодної надії одержати місце в школі у «неблагонадійного» не  було.  Тож  він стає домашнім учителем в родині бухгалтера цукроварні в селі Лопатинцях. Там він заприятелював  з  селянською  молоддю, вивчає побут і настрої трудового селянства, збирає фольклор, зокрема пісні й легенди про Кармелюка.  Про  це  він пізніше напише у повісті «Fata morgana».

У Лопатинцях Михайло Михайлович пише повість «На віру» та оповідання «Ялинка», «П'ятизлотник», «Харитя». Про останнє Панас Мирний висловився так: «Прочитав я... «Харитю» та й не стямився... У такій невеличкій приповісті та так багато сказано! Та як сказано? Чистою, як кринишна вода, народною мо­вою, яскравим, як сонячний промінь, малюнком... Та так тільки справжній художник зможе писати».

Темою  перших  оповідань  М.Коцюбинського  було  злиденне  життя малоземельного селянства і важка доля бідняцьких дітей: «21-го грудня, на Введеніе» (1885), «Дядько і тітка» (1886).

Повідомлення 3.  Робота у філоксерній комісії. Публіцистика.

Протягом 1892-1895 рр. письменник працював у Молдавії в комісії по боротьбі з філоксерою.

Питання до учнів.

А хто знає, що таке філоксера ?

(Філоксе́ра — коренева попелиця із ряду рівнокрилих, що вражає листя і кореневу систему винограду. Філоксера живиться соком з листків та коренів рослини, внаслідок чого в місцях уколів шкідника з'являються пухирі, в яких розвиваються некротичні процеси, викликані хвороботворними мікроорганізмами.  Усе це пригнічує рослину, зменшує асиміляцію листків, припиняє ріст коренів, знижує урожай винограду. Можлива повна загибель куща. Молоді виноградники часто гинуть до вступу в плодоношення).

Згодом переїхав на роботу в кримську філоксерну комісію. У складі комісії письменник багато подорожував не тільки дорогами Криму, але також Одеси та Бессарабії. Під час цих подорожей     М. Коцюбинський із творчим інтересом придивляв­ся до побуту кримських татар, вивчав життя бессарабських молдаван, циган. На основі своїх спостережень він написав декілька творів, які умовно об'єднують у молдавано-татарський цикл. До нього входить новела «На камені» (1902), а також оповідання та новели «Для загального до­бра» (1895), «Пе-коптьор» (1896), «Посол від чорного царя» (1897), «Відьма» (1898), «В путах шайтана» (1899), «Дорогою ціною» (1901), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904).  

Повідомлення 4. Чернігів у житті письменника. Одруження.

Узимку 1894 року, гостюючи в Бориса Грінченка в Чер­нігові, Михайло Михайлович знайомиться з учасницею нелегального гуртка Вірою Устимівною Дейшею — вихованкою Бестужівських курсів. Після від'їзду з Чернігова між Коцюбинським і Дейшею за­в'язується тепле й щире листування. Зустрічаючи новий рік, Михай­ло Михайлович сумує, що поруч немає вірної подруги, з якою розді­лив би враження від народних свят.

У січні 1896 року Михайло Михайлович та Віра Устимівна назав­жди поєднують свої долі.

Через рік Коцюбинський — редактор відділу «Хроні­ки» в житомирській газеті «Волинь», згодом дістає посаду діловода в Чернігівській земській управі. Михайло Михайлович оселяється з родиною на одній із затишних вулиць старовинного міста в одно­поверховому дерев'яному будинку. З 1900 до 1911 року працював у статистичному бюро губернського земства. Службу він поєднував не тільки з написанням творів, але і з активною гро­мадською діяльністю. Будинок М. Коцюбинського невдовзі стає відомим укра­їнським культурним осередком. Щопонеділка там збиралися літератори, газетярі, учителі, лікарі. Серед них були Борис Грінченко і Володимир Самійленко, Микола Вороний і Микола Лисенко, лунали перші вірші юного Павла Тичини. У Коцюбинських гос­тював шведський учений-славіст, перекладач Альфред Єнсен. На цих «понеділках» обговорювалися гострі пи­тання громадського життя, організовувалися виставки художників та інші культурні заходи. Ще одна сфера громадської діяльності М. Коцюбинського — участь у роботі Чернігівської архівної ко­місії, що займалася дослідженнями в галузі археології, історії, фольклору, етнографії.

У стінах чернігівського будиночка написано повісті «Fata morgana» і «Тіні забутих предків», оповідання «Цвіт яблу­ні», «Іntermezzo», «Лялечка», «Дорогою ціною». Про останнє Ми­кола Вороний у листі до автора писав: «Враження колосальне! Особ­ливо приємно, що, читаючи Вас, здається, ніби й не українського письменника читаєш, а бери вище! ...Усе правдиво, натурально, просто і напрочуд гарно, свіжо й цікаво». Повідомлення

5. Участь Михайла Коцюбинського в революції. «Просвіта»

Надходив грозовий 1905 рік. Михайло Коцюбинський писав Івану Франку: «У нас всі сподіваються лише смертельного бою, в якому або поляжемо, або переможемо». Боротьбу за землю і волю письменник широко відтворює в повісті «Fata morgana». Участь Михайла Коцюбинського в революції 1905-1907рр., вірність її ідеалам після настання столипінської реакції відтворено в новелах «Сміх», «Він іде», «Рersona grata», «Іntermezzo». Революція  була  для  Коцюбинського  великою  школою політичного виховання. У цей відповідальний період історії письменник був з народом. У період  посиленої  реакції  письменник  використовував  легальне  товариство «Просвіта»  в  Чернігові  для  пропаганди  революційних  ідей.  Як  голова  товариства (1906-1908),  організовував  лекції,  літературно-мистецькі  вечори  і  концерти  для громадськості,  аж  поки за  наказом  губернатора,  його  разом  з  дружиною  не виключили з членів товариства.  Уже визнаний і широко відомий письменник, чиї твори виходили в перекладах російською,  польською,  чеською,  німецькою,  шведською  та  іншими  мовами М.Коцюбинський  постійно  терпів  матеріальні  нестатки  і  змушений  був  віддавати силу і здоров’я службі задля шматка хліба.

Повідомлення 6. Останні роки життя.

В останні роки життя письменник товаришував із колегою по перу Максимом Горьким. Митці познайомились у 1909 році в Італії на о.Капрі, де М. Коцюбинський перебував на лікуванні. У листах до дружи­ни Михайло Михайлович із радістю писав про дружні стосунки з Горьким: «Маю чудове товариство. Горький і його родина... при­йняли мене як рідного», Горький став не тільки другом, а також першим читачем та критиком багатьох творів М. Коцюбинського. Ось як російський письменник згадував про особисті та творчі сто­сунки з Михайлом Михайловичем: «Взаємини ці з перших же днів знайомства склалися як дуже дружні і міцні. Ми читали один од­ному чернетки наших праць, і обидва дуже щиро говорили один одному, що кожен думає про роботу другого». Письменники  із  захопленням  говорили  про  Італію,  яка  дала  людству  Данте  і Петрарку, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. 

За сприяння Горького за два роки до смерті М. Коцюбинського вийшло тритомне видання творів українського письменника росій­ською мовою.

Повертаючись влітку 1910р.  з  Італії, Коцюбинський  заїхав у карпатське село Криворівню, зупинився в ньому на 2 тижні, вивчаючи побут, звичаї, мову, фольклор гуцулів. Цей край видався йому якимсь казковим куточком. Задумавши написати твір про  карпатських  горян,  Коцюбинський  уважно  вивчає  5  томів  фольклорно-етнографічного  дослідження  В.Шухевича.  Влітку  1911р.  він  вдруге  відвідує Гуцульщину, піднімається в гори до пастухів, вивчає життя селян. Дні, проведені серед смерекових лісів і гомінливих річок Гуцульщини, спонукали його до створення прекрасної пісні про кохання — по­вісті «Тіні забутих предків» (1911). 

До останніх днів життя М. Коцюбинський цікавився літера­турними та громадськими справами, незважаючи на виснажливу серцеву хворобу, але  з  Карпат він повернувся  зовсім  немічним.    Кілька  місяців  лікується  в університетській  клініці  професора  Василя  Образцова  в  Києві,  та  медицина  була безсилою.   Не  стало  письменника  25  квітня  1913р.  Він  пішов  із  життя  на  49-му  році,  у  пору  розквіту  таланту, сповнений творчих планів і задумів.

 Похорон М.Коцюбинського  був  багатолюдним. Але  грубе  втручання  поліції перешкодило  громадськості  заявити  на  повний  голос  про  свою  любов  до Сонцепоклонника. Власті заборонили нести вінки,  їх було складено на колісниці, а червоні  стрічки  підгорнуто,  заховано.  Заборонили  також  виголошувати  промови.

Поховано М.Коцюбинського  в Чернігові на Болдиній горі, в гаю Троїцького монастиря, улюбленому місці відпочинку за життя.

       Як і кожний справді талановитий письменник, Михай­ло Коцюбинський відчував глибоко, бачив далеко. В його творах, статтях, листах ми знаходимо відповіді й на сучасні проблеми, диву­ючись провісництву великого гуманіста. Ніби сьогодні звучать палкі слова, звернені до української громадськості: «Будьмо передусім скрізь українцями — чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в своєму краї, чи на чужині. Хай мова наша не буде мовою, якою звертаються лиш до челяді... Хай вона бринить і розгортається в нашій родині, у наших зносинах товариських, громадських, у літературі — скрізь... Не попускаймо собі навіть у дрібничках. Несімо прапор справи нашої в дужих руках... не відділяймо слово від діла...»

Повідомлення 7. Літературна творчість.

Усе своє свідоме і коротке життя Михайло Михайлович Коцюбинський присвятив творчості. На його смаки в літературі вплинули, в першу чергу, українські письменники: Т.Г.Шевченко, Марко Вовчок, І.С.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Василь Стефаник. Але йому дуже подобалися європейські письменники: Гамсун, Шніцлер, Стріндберг, Метерлінк, Мопассан, Ібсен. Про це він писав у своїх листах друзям та видавцям.

Рання творчість пройшла під впливом І.С.Нечуя-Левицького та Панаса Мирного. Найхарактернішими для неї є дитячі оповідання та твори на тему села.

 На другому етапі Коцюбинський ще зберігає сюжетні твори, проте експериментує із їх жанрами (нариси, образки тощо). Третій етап найхарактерніший, оскільки в цей час написані найвідоміші психологічні новели «Лялечка», «В дорозі», «Невідомий», «Коні не винні», «Intermezzo», акварель «На камені», етюд «Цвіт яблуні», повість «Fata morgana», поезії в прозі – цикл «З глибини». Для цього періоду притаманний стиль імпресіонізм – звернення до почуттів, внутрішнього світу, вражень людини.

 Останній період характеризується композиційною гармонією у творах. У цей час написана відома повість «Тіні забутих предків».

Лекція вчителя

Що стосується творчості М. Коцюбинського, то вона зазнала по­мітної еволюції.

До речі, першим друкованим твором М. Коцюбинського став вірш «Наша хатка», який з'явився в 1980 році на сторінках львівського дитячого журналу «Дзвінок». А першими спробами у прозі були оповідання, котрі за життя письменника не друкувались: «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21 грудня, на введеніе» (1885) і «Дядько та тітка» (1886), які виявилися невдалими. Критики дали негативну рецензію. Слабкими міс­цями цих творів були неприховане моралізаторство автора, відкри­та тенденційність і, головне, наївна переоцінка ролі освіти. Із часом М. Коцюбинський усвідомив ці недоліки. Тому й не став друкувати свої перші прозові твори.

Далі письменник відходить від просвітянської орієнтації. Основною рисою його творчості стає зображення дійсності в дусі реалізму XIX ст.

Запитання до учнів

Пригадайте основні риси реалізму. (Правдивість - відтво­рення реальної дійсності; типізація — зображення конкретного, індивідуального в типових обставинах; зумовленість учинків героїв соціальними та історичними обставинами.)

Продовження лекції вчителя

Ознаки реалізму притаманні раннім оповіданням М.Коцюбин­ського 1891—1895 років. У цих творах письменник намагається со­ціально вмотивувати події та характери.

Тема ранніх творів М. Коцюбинського є традиційною і провідною для української літератури ХІХ ст.— це тяжке життя селянства.

На селянському матеріалі будуються повість М. Коцюбинського «На віру» (1891), оповідання «П'ятизлотник» (1982), дитячі оповіда­ння «Харитя», «Ялинка» (1891) і «Маленький грішник» (1893).

У ранніх творах М. Коцюбинського вже помітно руку майбутнього майстра. Захоплений умінням свого попередника І. Нечуя-Левицького помічати найхарактерніше в зовнішності людини, молодий письменник теж змальовує найвиразніші риси портрету, намагається через зовнішнє розкрити внутрішні якості. Також перших читачів М. Коцюбинського вразила його здібність глибоко проникати у психологію персонажів. Автор пильно стежить за боротьбою думок і почуттів у героїв, засто­совує внутрішній монолог.

Із кінця 1890-х років відбувається помітний рух письменника від реалістичного письма до імпресіоністичного. Відхід М. Коцюбинського від, так би мовити, класичного реалізму відобразився на всіх рівнях його творчості.

Складання порівняльної таблиці «Творчість М. Коцюбинського реалістичного й імпресіоністичного етапів».

Творчість М. Коцюбинського реалістичного й імпресіоністичного етапів

РЕАЛІСТИЧНИЙ ЕТАП	ІМПРЕСІОНІСТИЧНИЙ ЕТАП
Тематичний рівень
Сільська тематика. «На віру»,  «П'ятизлотник», «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник» .	Історична тематика. «Intermezzo», «Дорогою ціною», психологічна «Цвіт яблуні», філософська «3 глибини», «Сон».
Розповідний рівень
Пейзаж, портрет, інтер'єр відігравали переважно «декоративну» роль — були зовнішніми обставинами.	Пейзаж, портрет, інтер'єр перетворюються на засіб розкриття внутрішнього світу героя.
Сюжетно-дійовий рівень
Наявність подієвого сюжету, тобто відображення низки зовнішніх подій.	Поглиблення психологізму, коли на перший план виходили  події внутрішнього життя людини: її емоції, думки, еволюція світогляду. Відтворення психологічного стану героя в момент якогось глибокого душевного потрясіння («Цвіт яблуні»). Але, хоч дія переноситься у психологічну площину, ми усвідомлюємо, що емоції завжди викликані зовнішніми враженнями. Тобто психологізм М. Коцюбинського залишається реалістичним. Велика роль належить художній деталі. Дуже часто вона виступає ідейним та композиційним центром твору (як залізниця у новелі «Інтермеццо» або яблуневі квіти у творі «Цвіт яблуні»).

Продовження лекції вчителя

Нову творчу манеру М. Коцюбинського Іван Франко у статті «Старе і нове в сучасній українській літературі» стисло описав так: «Коли старші письменники виходять від малювання зверхнього світу — природи, економічних та громадських обставин — і тільки при помочі їх силкуються зробити зрозумілими даних людей, їх діла, слова й думки, то новіші йдуть зовсім противною дорогою: вони, так сказати, відразу засідають у душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, освічують усе окруження».

Наприкінці знайомства з постаттю М. Коцюбинського слід зауважити, що прозаїк був видатним гуманістом — поруч із Тарасом Шевченком та Іваном Франком. Гуманізм письменника проявлявся на­самперед у ствердженні ідеї «красивого, змістовного життя». М. Коцюбинський вважав, що світ людини не повинен бути обмежений осо­бистими інтересами, власною вигодою та власним спокоєм. Життя не треба засмічувати брудом обивательщини, бо людина народжуєть­ся для того, щоб бути корисною суспільству, щоб енергійно боротися за майбутнє.

Повідомлення 8.  Чернігівський  літературно-меморіальний  музей  Михайла Коцюбинського.

Цей музей справедливо посідає чільне місце серед літературних музеїв Чернігівщини. Створений у серпні 1934 року, музей став сьогодні осередком науково-пропагандистської роботи з вивчення не лише багатющої спадщини класика української літератури, а й усього літературного процесу на Придесенні.

 Музей знаходиться на колишній вулиці Сіверянській, що нині носить ім’я М.Коцюбинського, і складається з двох частин – меморіальної і літературної.

Меморіальний будинок стоїть на садибі, придбаній М.Коцюбинським 1898 року; її збережено в такому ж вигляді, який вона мала за життя письменника. Розташована на рівнинному підвищенні серед переярків на ділянці близько півгектара, садиба тепер стала своєрідною Меккою для сотень тисяч шанувальників літератури. Майже повністю зберігся сад, чимало дерев і кущів в якому посаджені руками Михайла Михайловича та його дружини Віри Устимівни.

У саду серед квітів, старих ялин, кленів і стоїть одноповерховий дерев’яний будиночок. 

Літературна експозиція музею розміщується у триповерховому будинку, що виріс на південно-західній ділянці садиби.

В розділі «Вшанування пам’яті М.Коцюбинського» встановлено великий скульптурний портрет письменника роботи М.Новосельського, вміщено матеріал про святкування сторічного ювілею в 1964 році в СРСР та за кордоном, портрети, виконані народними художниками, численні подарунки.

Нині музей очолює правнук письменника Ігор Юлійович Коцюбинський. У літературній експозиції з’явилися імена, які були забуті або заборонені, простежується той літературний запал, який віддавали українські письменники на вівтар процвітання рідної літератури.

Повідомлення  9.  Ім’я М.Коцюбинського сьогодні. 

Роль  і  місце  творчості  М.Коцюбинського  в  українській літературі.

1. Його твори мали вплив на творчість О.Гончара, М.Стельмаха, О.Довженка, Ю.Яновського

2.   Твори М.Коцюбинського вийшли протягом останніх років у Китаї, Чехословаччині, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Югославії, Болгарії. Його радо читають в Канаді, Аргентині, Швеції та Японії

3.        Творчість М.Коцюбинського і вітчизняний кінематограф.                                                

Життю письменника присвячено стрічку «Родина Коцюбинських» Т. Левчука (1970). За мотивами творів письменника зняли фільми: «Навздогін за долею» М. Терещенка (1927), «Фата моргана» Б. Тягна (1937), «Кривавий світанок» О. Швачка (1956), «Пе-коптьор!» В. Карасьова (1956), «Коні не винні» С. Комара (1956), «Дорогою ціною» М. Донського (1957), «Тіні забутих предків» С.Параджанова (1964), «Тіні забутих предків» Ю. Суярка (1990, відео), «Подарунок на іменини» Л. Осики (1991), «Тіні забутих предків» К. Костюкова (1990). М. Коцюбинського показано у фільмі «Правда» (1957) та в науково-популярній стрічці «Михайло Коцюбинський» (1958).

4.  М.Коцюбинський і музика (опера «Багряні зірниці» Сергія Данова; лібрето на основі повісті «Фата моргана» О.Галабутської); оперний  етюд «Втікачі» Михайла Вериківського (на основі повісті «Дорогою ціною»); балет «Тіні  забутих  предків»  Віталія  Корейка  (лібрето  Н.Скорульського, Ф.Коцюбинського);  симфонічний твір  «Гуцульський  триптих»  Михайла  Скорика  (дует-симфонія для віолончелі та органа В.Губи).

5. М.Коцюбинський  і  живопис  (художники-ілюстратори  Ф.Кричевський, Л.Прийма,  О.Кульчицька,  Г.Якутович,  М.Маринюк;  художники-портретисти В.Пойда, М.Жук).                                            

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

Презентація газети «Повороти долі», в якій зібрано цікаві факти з життя  М.М. Коцюбинського.

Журналіст 1. Перша історія нас кличе у часи, коли Михайликові виповнилося 9 років. У родині тоді розмовляли виключно російською мовою. А коли хлопчик тяжко захворів, то в маренні він почав говорити українською. Безумовно, у Коцюбинських жили українці: нянька Хима, сліпий дід Купріян – і це вплинуло на Михайлика. Але нам здалося, що на генетичному рівні він уже був українцем. Звідси і назва статті. Після цієї історії Коцюбинський почав писати українські пісні на зразок народних.

Журналіст 2. Літературний талант у хлопчика помітив учитель російської літератури ще у другому класі бурси (Шаргородського духовного училища). Йому не лише сподобався твір Михайла про різдвяні канікули, але вчитель захистив свого учня від звинувачень інших у плагіаті, чим дав поштовх для розвитку таланту.

Журналіст 3. Не лише підтримка вчителя, а й кохання може підштовхнути до книги. Так, Коцюбинський в 11 років покохав 16-річну дівчину і, щоб вона звернула на нього увагу, почав читати багато книжок, зокрема твори Шевченка і Марка Вовчка.

Журналіст 4. Усі добре знають, що Коцюбинський часто виїжджав на лікування за кордон, де йому довелося скористатися «нетрадиційним методом» лікування. Під час виверження Везувію він знепритомнів, а коли привели його до тями, то звідкись навіть знайшовся апетит.

Журналіст 5. Шукаючи матеріал для своїх творів, Коцюбинський навіть хотів піти у монастир Кузьми-Дем’яна поблизу Алушти. Але не пощастило: монастир переробили на жіночий, тому матеріалу вистачило лише на оповідання «У грішний світ».

Журналіст 6. Дуже романтична і досить неординарна історія кохання Михайла Коцюбинського. Він у 1895 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Вірою Дейшею. Його захопили її розумні очі. Вони одружилися. У них було четверо дітей: Юрій, Оксана, Ірина, Роман. Але коли Михайлові Михайловичу виповнилося 40 років, він працював у статистичному бюро Чернігівського земства і зустрів там Олександру Іванівну Аплаксіну, яка була молодшою за письменника на 16 років. Довго Коцюбинський розривався між почуттям і обов’язком, врешті обрав обов’язок. Аплаксіна набагато пережила письменника. А коли проводжали його в останню путь, у труну хтось поклав вінок із цвіту яблуні, сплетений Олександрою. Вона зберігала вірність письменникові усе своє життя.

Зрозуміло, що таку історію спричинила саме «тонка душевна організація» Коцюбинського, успадкована від матері. І ми почуємо відгомін цього кохання в багатьох творах письменника.

Журналіст 7. Як було вже сказано, Коцюбинський тяжко хворів. Спочатку хвороба проявилася у філоксерній комісії, яка боролася із шкідником виноградників (філоксерою) в Молдавії та Криму. Письменник думав, що то хвороба ніг, а виявилося – нерви та серце. Нервові перевантаження і вплинули на досить коротке життя (він прожив усього 49 років) Коцюбинського. Серед подій, які скорочували його життя були: 1) руйнація виноградників, які були сенсом життя їх господарів; 2) жорстокі розправи над мирним населенням, які він бачив під час революції 1905 року; 3) побачені ним тяжкі страждання і смерть близьких друзів, зокрема І.Я.Франка.

Журналіст 8. А ще Коцюбинський переймався питанням: чому у нас не вміють шанувати письменників? Адже він бачив в Італії, як скидали шапки і віталися з італійським літератором. А у нас шана приходить хіба що після смерті.

Дякую. А як ви думаєте, чому так відбувається? (Орієнтовні відповіді учнів: через заздрість, егоїзм, неуважність).

Коцюбинський був дуже уважним до інших, тому прагнення до справедливості, успадковане ним від батька, привело його свого часу до революційних та просвітницьких організацій «Народна воля» і «Братство тарасівців».

Засвоєння вивченого сьогодні матеріалу ми перевіримо у формі гри «Так – ні».

Гра «Так – ні»

1. М Коцюбинський народився у сім`ї багатого землевласника. (Ні).  Урядовця.

2.  Письменник навчався у Шаргородському духовному училищі. (Так).

3.  Вперше друком з’явився вірш «Наша хатка» у журналі «Дзвінок» навесні 1892 року. (Ні). 1980

4.  Педагогічною  діяльністю Михайло Михайлович  займався  протягом  5  років. (Ні).

5.  До Чернігова письменник переїхав 1897 року. (Так).

6.  Письменник був головою товариства «Просвіта». (Так).

7. На острові Капрі Коцюбинський познайомився з І.Франком. (Ні). М. Горьким.

8. По дорозі з Італії додому заїжджає у карпатське село Кривошапка. (Ні). Криворівня.

9. Коцюбинський похований на Болдиній горі в Чернігові. (Так).     

VІI. ПІДСУМОК УРОКУ

А підсумуємо наш урок виступом учнів-туроператорів, які розкриють таку характерну рису М.Коцюбинського, як любов до подорожей.

 Ми, представники туристичної фірми «Літературні шляхи», пропонуємо вам ексклюзивну подорож «Стежками М.М. Коцюбинського». Ви побуваєте у різних містах України, зокрема: у Вінниці, де знаходиться музей-садиба письменника; у Шаргороді, де він навчався в бурсі (духовному училищі); у Кам’янці-Подільському, де він жив рік після закінчення бурси; у Чернігові, де довгий час жив зі своєю сім’єю, працював у Чернігівському земстві, де зустрівся з Олександрою Іванівною Аплаксіною; у Житомирі, де Коцюбинський працював у газеті «Волинь».

 Ми також пропонуємо відвідати європейські країни, де Коцюбинський лікувався: Італію, зокрема острів Капрі, де він зустрічався з Максимом Горьким; Німеччину, Швейцарію та Австрію.

 А тим, хто хоче відчути атмосферу юності письменника, пропонуємо завітати на виноградники Криму та Молдови, де свого часу Михайло Коцюбинський працював у філоксерній комісії.

 Бажаємо вам багато цікавих вражень!

Упродовж повідомлення слухачі знайомляться з буклетом.

Ви уважно прослухали повідомлення про життя і творчість М.М.Коцюбинського, переглянули підготовлені матеріали, тому для вас не викличе труднощів скласти невеличкий тест.

Тестування.

1. Михайло Коцюбинський успадкував від матері

а) музикальний слух;                                              б) тонку душевну організацію;     

в) невисокий зріст;                                      г) запальний характер.

 2. Батько вплинув на

 а) прагнення до справедливості;              б) бажання кидати роботу;

 в) любов до читання;                                 г) розуміння української мови.

 3. Михайло заговорив українською під час хвороби

 а) у 6 років;              б) у 7 років;               в) у 8 років;              г) у 9 років.

 4. Літературний талант у Коцюбинського виявив

 а) учитель української мови          ;                       б) учитель іноземної мови;

 в) учитель російської мови;                                  г) учитель історії.

 5. Закохавшись в 11 років у 16-річну дівчину, Михайло Коцюбинський

 а) запросив її в кіно;                                               б) подарував їй цікаву книгу;

 в) почав багато читати;                              г) написав і присвятив їй вірш.

 6. Письменник збирався піти у монастир

 а) щоб стати ченцем;                                  б) щоб помолитися;

 в) щоб відпочити;                                       г) щоб зібрати матеріал для повісті.

 7. Олександра Іванівна Аплаксіна була Коцюбинському

 а) коханою;              б) донькою;               в) дружиною;                        г) матір’ю.

 8. М.Коцюбинський мав хворобу

 а) ніг;                        б) печінки;                  в) голови;                 г) серця.

 9. На лікування Михайло Михайлович їздив у

 а) Францію, Німеччину, Швецію;                        б) Італію, Швейцарію, Австрію;

 в) Німеччину, Іспанію, Великобританію;                       г) Польщу, Італію, Китай.

 10. Рання творчість Коцюбинського пройшла під впливом

 а) Івана Нечуя-Левицького;                                  б) Панаса Мирного;

 в) Василя Стефаника;                                г) Марка Вовчка.

 11. У зрілому віці (ІІІ етап творчості) Коцюбинський пише твори у стилі

 а) романтизму;                     б) класицизму;                     в) імпресіонізму;                  г) реалізму.

 12. Установіть відповідність між місцевостями та установами, які там знаходяться, де працював М.М.Коцюбинський.

 1. Крим                                                        а) бурса

 2. Чернігів                                                   б) газета «Волинь»

 3. Житомир                                                 в) філоксерна комісія

 4. Шаргород                                                г) земство

 5. Молдавія

Взаємоперевірка: 1. б; 2. а; 3. г; 4. в; 5. в; 6. г; 7. а; 8. г; 9. б; 10. а, б; 11. в;  12) 1. в 2. г 3. б 4. а 5. в. 

  Давайте перевіримо, чи виконали ми поставлені на початку уроку цілі.

•  Які основні етапи життя письменника можна виділити?

•  Якою громадською роботою він займався?

•  У якому творі розповів про життя гуцулів?

•  У чому полягає значення творчості письменника? 

VІIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усне повідомлення «Життєвий і творчий шлях Михайла Коцюбинського». Прочитати новели «На камені», «Цвіт яблуні».

ІХ. ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ УЧНІВ НА УРОЦІ